Екстраспекція:

Одного разу довелося бути свідком розмови двох полковників. Один (начальник кафедри) запитав іншого (теж начальника ка ... Читати далі »

Проспекція:

Реальна реальність, або «Хавать подано»

Замість того, щоб «скігліті» (классік Азаріфф), що мова в небезпеці, краще б узялися до словників, намагалися правильніше (красивіше) говорити, викинули б затхлу «кухвайку» й купили нову куртку. І створювали довкруг себе простір рідної мови. Вишуканої. Грамотної. Навіть… солов’їної. Їй цей простір потрібен, як олігарху статусна коханка. Вона (не коханка, звісно) буде жити там, а не в законах і гучних заявах «аппазіциі» (хоч це теж потрібне)…

Якось занесло мене на презентацію однієї книжки. Виступають «письменники» і бризкають мілітарністю: «Треба боротися за мову». Я вже мовчу про негатив самого поняття «боротися» у цьому контексті. Але ж той «ніби письменник» ще й говорить з помил ... Читати далі »

Ретроспекція:

Казкове потойбіччя

(у найкращому розумінні)

Львівський форум – це фантастична подія. Нескінченне й невичерпне скупчення класних людей. Ну й книжок (звичайно!). Але скупчення цікаве й приємне. Енергетичне. Енергодайне. Енергообмінне. Тут стаєш стократ видющішим. Бачиш, що ні книгу, ні автора, ні читача ще не задавили. Хоч і намагаються з усіх сил. І з усіх боків. І сіра буденність (дощ, довго чекаєш маршрутки, не дуже приємний вечірній аромат – львів’яни знають, про що я) як не пнулася, замрячити піднесеність не змогла. Тому й повіз до Києва чудовий настрій (і добрий гумор), диплом «Коронації» і авторські примірники «Дворушників». У торбі – книжки з автографами Лиса, Мартинюка, Коробчука, ... Читати далі »