Обрядова сфера українців демонструє виразні зв’язки з фразеологією. Фразеологізми, відображаючи стихію етнічної духовної культури, формують “сакральну народну фразеологію” (М. Толстой) [2, с. 70]. У фразеосистемі української мови поряд з рештою наявні також і уламки вербального плану обряду присяги. Присяга (клятва) у всьому світі поширена як ритуал, спрямований на засвідчення і підтвердження вірності, покори чи відданості яким-небудь зобов’язанням [9, с. 260]. За її допомогою також запевнюють у правдивості сказаного, у вірності в коханні тощо. Вона часто підкріплюється згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. Присяга – відоме з архаїчних часів самозакляття, у процесі якого людина в урочистій атмосфері і при свідках сама накликає на себе нещастя, якщо не виконає обіцян ... Читати далі »