1944 р. в одній з французьких авіаційних частин прозвучить наказ про подвиг майора де Сент-Екзюпері та нагородження. Посмертно. Льотчик вилетів з бази й безслідно зник...

У військовій авіації Антуан де Сент-Екзюпері був ніби чужим, не підходив їй. У 44 роки він мав слабку увагу та реакцію. Важко переносив фізичні навантаження. Але все одно піднімався в небо. Смерті не боявся. А останнім часом ніби шукав її. Умів робити щасливими інших, а сам залишався нещасним. І тоді, у 1944-му, він залишив Землю, щоб переселитися на свою «планету». У його спогадах постійно фігурувало дитинство – той втрачений рай, повернути який неможливо. Нікому. І ніколи. Там юний граф де Сент-Екзюпері жив у казковому світі, створюваному родовим замком із дзеркальною вітальнею, монументальними рядами портретів предків, лицарськими обладунками, цінними гобеленами, меблями з позолотою...

Він був надзвичайно добрим. Його любили дорослі й діти. Він світився щирістю. Алегорична казка «Маленький принц» (1943) виросла з туги за маленьким Тоніо (так називали автора в дитинстві), який помирав у дорослому льотчику. Коли Екзюпері вчився в коледжі, він мав звичку довго вдивлятися у зоряне небо. За що однокашники нагородили його прізвиськом «Сновида».

У перервах між боями письменник часто малював хлопчика. Той народжувався на аркуші то з крильми, то верхи на хмарі. Потім у нього з’явиться довгий шарф (такий, як і в самого письменника). Дитина, що живе на астероїді Б-12, дивиться на світ і бачить його серцем. Дорослим це не під силу. Вони підкоряються абсурдним правилами сучасного суспільства. Не вміючи радіти, жаліти, дружити, любити, вони не можуть знайти того, що шукають. А вихід з цього глухого кута – простий. Потрібно запам’ятати всього дві таємниці: «зірке саме лише серце» і «ти завжди у відповіді за тих, кого приручив». Діти ці істини розуміють інстинктивно.

Маленький принц – «людинка» з добрим серцем. Розумним поглядом на світ. Любить працювати. Він вірний і відданий. Його життя наповнене сенсом, який він бачить у тому, щоб щиро й безкорисливо любити того, кому потрібен. Піклуватися про свою Троянду, яка без нього обов’язково загине.

«Маленький принц» пронизаний прекрасними символами – прозорими і водночас «затягнутими» туманом. Кожен бачить у них своє. Навіть коли дивиться всього лише очима.

Твір перекладено більш ніж 180-ма мовами. Багато дослідників вважають цю казку найкращим посібником для вивчення французької мови для початківців.

«Чи можна назвати його книги романами? – запитує Андре Моруа і відповідає: – Навряд. Від твору до твору елемент вимислу в них все скорочується. Швидше це – есе про діяння, про людей, про Землю, про життя. Декорація майже завжди зображає льотне поле. І річ тут не в прагненні письменника здатися фахівцем, а в його потязі до щирості. Адже саме так живе й мислить автор. Чому ж йому не описувати світ крізь призму своєї професії, коли незабаром саме у такий спосіб він, як усякий льотчик, вступає в контакт з навколишнім світом?»

…В останній політ він вилетів на беззбройному «Лайтнинг П-38». Саме такий літак розстріляв пілот грізного «Мессершмітта», легко впоравшись із «беззубою» здобиччю. Збитий літак загорівся і впав у море. Цю перемогу Люфтваффе своєму ассу не зарахував: свідків не було, уламків «Лайтнинга П-38» – теж. Зате лишилася красива легенда про Капітана Птахів (так називали письменника араби), який піднявся в небо рідної Франції та залишився там назавжди. Як і його Маленький Принц, Антуан де Сент-Екзюпері пішов назустріч зіркам...