Головна » 2014 » Березень » 30 » В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «1»
10:45
В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «1»

...Постійно стаєш новим Гераклом

Якщо прагнеш до мети крізь усі перешкоди, постійно стаєш новим Гераклом

Жуль Габріель Верн (тоді ще далеко не класик) після того, як його водевіль у віршах «Зламані соломинки» сподобався О. Дюма і той поставив твір у своєму Історичному театрі, натхненно написав батькові: «Згодом я можу стати хорошим літератором, але ніколи не буду нічим, крім поганого адвоката» . Так стартувала і почала набирати обертів блискуча творча кар’єра письменника. У цьому прогнозі, як і в багатьох інших, він не помилився. Більш ніж за 50 років світ побачили понад шістдесят книг (практично одна книга на рік) і кожна ставала бестселером. Популярність 35-річному майбутньому метру приніс перший роман «П’ять тижнів на повітряній кулі». Його і Герберта Веллса вважають засновниками наукової фантастики. Дару передбачення, який мав письменник, могли б позаздрити багато хто. Практично всі його передбачення збулися. Верн прагнув до реалістичності у своїх фантастичних творах, з технічними винаходами він з’єднав захоплюючу феєрію подорожей. Для цього багато працював над собою, вивчав наукові матеріали, цікавився останніми досягненнями техніки. Недарма інший фантаст і провидець О. Бєляєв назвав його «геніальним популяризатором науки». Тексти метра із захопленням читають не тільки діти, а й дорослі. Поряд з майстерно продуманим сюжетом твори Верна пронизані гумором, дихають оптимізмом, заселені сміливими, цілеспрямованими, вольовими людьми, які ніколи не опускають рук. І хоча багато з його технічних передбачень збулося, а отже, – і застаріли, стали для нас звичними речами, риси характеру його героїв ніколи не дадуть Верновскій творчості канути в Лету.

Дік Сенд – головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан» (1878) – якраз і є втіленням Верновського героя. Він хоробрий, цілеспрямований, талановитий. Заряджений на будь-яку баталію з життям. Тому й перемагає. Тому й бере на себе важку ношу – командувати бригом після загибелі справжнього капітана. Але хіба Дік не справжній? Таким йому довелося стати у свої п’ятнадцять відразу, без обов’язкових етапів, що передують цьому. Коли судно зазнало аварії, юний капітан здійснює подорож Екваторіальною Африкою і рятує людей, разом з якими опинився в скрутних життєвих обставинах. Інакше він не міг. Бо відповідальність стала для нього одним з головних божеств. І ця сила віри (насамперед – у себе) допомогла Діку подолати всі перешкоди, які підкидала «команді» та її п’ятнадцятирічному капітанові доля: болота, пустелі, стихії, хижаки у тваринній подобі і людській. І юнак стає новим Гераклом. Здійснивши вже своїх 12 подвигів, він ще раз доводить, що людина «чого б собі не наказала, того й досягне».

В’ячеслав Васильченко 

Переглядів: 633 | Додав: Dyrektor | Рейтинг: 3.6/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]