Жуль Габріель Верн (тоді ще далеко не класик) після того, як його водевіль у віршах «Зламані соломинки» сподобався О. Дюма і той поставив твір у своєму Історичному театрі, натхненно написав батькові: «Згодом я можу стати хорошим літератором, але ніколи не буду нічим, крім поганого адвоката» . Так стартувала і почала набирати обертів блискуча творча кар’єра письменника. У цьому прогнозі, як і в багатьох інших, він не помилився. Більш ніж за 50 років світ побачили понад шістдесят книг (практично одна книга на рік) і кожна ставала бестселером. Популярність 35-річному майбутньому метру приніс перший роман «П’ять тижнів на повітряній кулі». Його і Герберта Веллса вважають засновниками наукової фантастики. Дару передбачення, який мав письменник, могли б позаздрити багато хто. Практично всі його передбачення збулися. Верн прагнув до реалістичності у своїх фантастичних творах, з технічними винаходами він з’єднав захоплюючу феєрію подорожей. Для цього багато працював над собою, вивчав наукові матеріали, цікавився останніми досягненнями техніки. Недарма інший фантаст і провидець О. Бєляєв назвав його «геніальним популяризатором науки». Тексти метра із захопленням читають не тільки діти, а й дорослі. Поряд з майстерно продуманим сюжетом твори Верна пронизані гумором, дихають оптимізмом, заселені сміливими, цілеспрямованими, вольовими людьми, які ніколи не опускають рук. І хоча багато з його технічних передбачень збулося, а отже, – і застаріли, стали для нас звичними речами, риси характеру його героїв ніколи не дадуть Верновскій творчості канути в Лету.