Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Про ще одне міжнародне визнання книжкового проекту ПВД "Твердиня"

15.01.2015
 

Книга перекладів від "Твердині" удостоєна високої нагороди на міжнародному рівні

Нинішній Старий Новий Рік, окрім свята з терпким присмаком всесвітнього неспокою, приніс і дещицю позитиву. Буквально надвечір стало відомо про високу оцінку, матеріалізовану у формі поважної міжнародної нагороди, перекладацької праці нашого постійного автора – поета-вінниччанина Віктора Мельника.

На сайті "Твердині" вже повідомлялося про вихід в українському перекладі книги вибраної лірики росіянина Валерія Латиніна "Сповідь побічного сина". Збірка побачила світ у листопаді 2014 року якраз напередодні ХІІ позачергового письменницького з'їзду і була презентована в його кулуарах. "Тичининські слова про «аркодужне перевисання до народів»,– наголошується в анотації до збірки, – можна цілком віднести до творчості московського поета Валерія Латиніна. У його поезіях не лише правдиво від­творюються картини сучасного російського життя, нерідко з гострокритичними інвективами на адресу «шинкарів» при владі, а й звучить освідчення в любові до інших слов’янських етносів – сербського, болгарського, чорногорського. Українська тема в нього – одна з лейтмотивних". Авторські примірники втрапили до автора оригінальних поетичних текстів у Білокам'яну безпосередньо перед новорічними святами. І ось буквально за два тижні маємо приємну звістку – про рішення Московської міської організації Спілки письменників Росії й ухвалу щодо нагородження Віктора Мельника дипломом і медаллю імені М. Ю. Лермонтова "за подвижницьку перекладацьку діяльність і популяризацію слов'янської поезії". Документи підписані й датовані 14 січня 2015 року. Щиро радіємо успіху цього творчо-видавничого проекту й вітаємо його ініціатора й натхненника з нагородою та ще одним достойним визнанням перекладацької праці на міжнародних обширах і пропонуємо на суд читача кілька поезій з відзначеної книги.

Росіяни

                Ю. А. Бурлову

В коріння наше Скіфія лягла,
Затим – алани, гуни і авари…
Ми – помісь риби, тавра і орла –
Алано-роси, угри і татари.

Ми вибивались із бродильних мас,
Як всі на світі діти, випадкові.
І мова, й віра поріднили нас,
І злютували лихоліття крові.

Із каганатів пестували Русь.
Ворогували – засипали прахом…
За неї вкотре в тузі помолюсь:
Росія знов напередодні краху.

Де раювали, встав пекельний дим…
Вже як її тепер не проклинаєм?
А що Росія? – Постарілий дім,
Який давно полагодити маєм.

Вину Вітчизні пред’являти? – Нам,
За те, що ми з собою сотворили...
Довірили країну шинкарям
І навіть резервації пропили!..

 

* * *

        Мчатся бесы рой за роем…
                    А.С. Пушкин

Знову танці на гробах,
Знов гуля нечиста сила,
Стогне праведників прах
По осквернених могилах.

Та й живі хіба заснуть –
Виють біси, ходять кругом.
Занесло спасіння путь
Маловір’я, як зав’юга.

І ні Данко, ні Христа,
Й не веде удаль зірниця.
Відсвіт місячний хреста,
Блиск латунний на божниці…

Забуття чорнюща ніч.
У планети на долоні
Б’ється, як в кошмарнім сні,
Рідний край – аж кров холоне.


* * *

Під гострим вітром табуняться трави.
Завісило дощами даль небес.
По радіо – отруйний рев естради,
Телеефір вожді накрили весь.

Народу знов у вірності клянуться,
Мов, років через двадцять буде рай…
Коли до строку вдасться не загнутись
Від сміху – то живи, не помирай!

Куди не глянеш, зубожіння всюди.
Промови – на сніданок,
на обід…
Бездольніші за всіх трудящі люди,
У рай земний для них закрито вхід?!


Яблуні

Тут яблунь столітніх корони сплелись
Шатром благодатним.
Гілки ваговито схилилися вниз
Плоди передать нам.

І поки сидим за козацьким столом
Та пісню співаєм,
Об землю б’ють яблука ясним чолом,
Обходять нас краєм.

Немовби йде каменепад або град
Донськими садами,
І ядра духмяні летять і летять –
Лиш тільки за нами.

Та стіл не зачеплять і нас за столом,
Неначе природа
Вітання уклінно б’є ясним чолом
Козацькому роду.


Поезія

Поезія – не спів естета,
Не панегірик при столі.
Вона – молитва за планету,
Вразливий спільний дім Землі.

За душу, із дитинства чисту,
Щоби не прилипала грязь;
Щоб в метушні буденних істин
Зв’язок із небом не порвавсь.

Вона – любов моя й розрада,
І Божий бич, і Божий хрест…
Нелегко осягнути правду:
Вона – не плетиво словес.

Опубліковано на умовах ліцензії CC BY-SA, https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/deed.uk

Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (15.01.2015)
Переглядів: 343 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]