http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/43988/

«Світ за Брайлем» – так називається чергова книга поезії лучанина Миколи Мартинюка, яка щойно побачила світ у видавництві «Твердиня». У ній – намагання автора зазирнути в таїну сокровенного кожного «Я», витворити власний художній світ, не зодягаючись у ризи Творця. Повідомляє «Волинська правда».

У новій 120-сторінковій книзі – вірші, написані Миколою Мартинюком упродовж 1997–2012 років, а також вибране з його дебютної збірки «Одинадцята заповідь». Автор викристалізовує власний творчий стиль, віддаючи данину заглибленню в історичні «пласти», поєднуючи тендітну чуттєвість з намаганням по-своєму почути голос долі крізь призму константного у постійній мінливості часоплину.

 Кожен з розділів («Про що мовчать прадавні фоліанти», «Автографи», «Сага про свічі», «Самба неприборканих стихій») – своєрідний довірливий екскурс Миколи Мартинюка у світ свого слова, де біль ніколи не безнадійний, де дидактика з елементом запитальності, де освідчення та зізнання – щомиттеві та переконливі.  Переднє слово до «Світу за Брайлем» написав Петро Коробчук. А художнє оформлення талановито виконав (при сумлінному художньому редагуванні Юлії Дегтярук) Роман Мельничук.

Автор переднього слова Петро Коробчук, поет, літературознавець і перекладач, сказав для «ВП»: «Збірка «Світ за Брайлем» не є сторінково численною, і, зрозуміло, не це визначає її вартість і вартісність. Найперше важить тут – внутрішня наповненість, духовні обшири, національний світогляд і, поза всіляким сумнівом, версифікаційна майстерність. Як поет Микола Мартинюк  порівняно із раннім самим собою зробив значний поступ. Образно кажучи, його поетичне крило зміцніло, він успішно впорався з початківським накипом. Його думка набрала чітко окреслених контурів, а ліричний струмінь набув глибинності. Впевненість у собі відчувається майже в кожній поезії».

Відтак він зауважив: «Вірш М. Мартинюка став самодостатнім, він (вірш) більше не потребує ні поблажливості, ні співчуття. Лише – розуміння та співпереживання. Разом з тим, поет відчув потребу в ощадливості, себто збагнув, що цінність слова не в розтіканні мислію по древу, а в скупості (інакше – в лаконічності) вислову, а вже звідси, безперечно, випливає й точність. Він уміє на невеликій римованій чи верлібровій площі донести до читача багато ознак-прикмет і світу в собі, і світу навколо нас. М. Мартинюк подає нашу сучасність відкрито і неприховано. Іноді з іронією, а іноді й із сарказмом висміює українську найхарактеристичнішу рису – уповати на когось, та тільки не на себе, очікувати манни небесної, а не здобувати своє щастя своїми руками, весь час посипати свої голови і своїм, і чужим попелом».

Петро Коробчук також акцентує увагу, що «всюди і скрізь автор ставить більше питань, аніж пропонує готових відповідей. На наш погляд, це є ознака справжньої поезії, бо лише графомани-нездари мають на все і вся готові рецепти. А істинний поет завше в пошуку, метанні». На його думку,  «Світ за Брайлем» насправді є Світ за Миколою. Світ за Мартинюком. За поетом, який має що сказати і вміє сказати. Нещадно. Гнівно. Глибоко. Лірично. Щиро...».

«ВП» нагадує, що Микола Мартинюк – вчений-літературознавець, видавець і письменник,  пише поезію, прозу, есеїстику. З-під його пера побачили світ книги віршів «Одинадцята заповідь»,  «Грибний дощ», «На святого Миколая», а також  «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.»  (у співавторстві з Ігорем Павлюком) і монографія (два видання) «Національна ідея в життєтворчості Володимира Самійленка». Готова до друку повість про короля і великого князя Данила.

 
Джерело: «Волинська правда».