Головна » 2014 » Вересень » 5 » В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «5»
21:37
В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «5»

Дзвіниця у кожного своя,

адже для людини, яка вважає себе поляком («Jestem Polak!»),

Іван Сусанін ніколи не буде героєм

Роман «Залишенець. Чорний Ворон» (2009) Василя Шкляра одразу поставив його головного героя (у свідомості тих, хто прочитав твір і зрозумів його) в один ряд з Вільямом Уоллесом (Шотландія), Стеном Стуре (Швеція), Яном Жижкою (Чехія), Жанною д’Арк (Франція) та ін. Бо Чорний Ворон узявся за зброю, щоб захистити своє. Свою землю, свою Батьківщину, свій звичний світ. Коли приходить чужинець, забирає у тебе все, опоганює твої святині й диктує, як тобі жити, кожен, хто цінує свободу і вважає себе людиною, не погодиться. І тоді про методи вже ніхто не сперечається...

У такій ситуації чітко працює архетипіка. В історії людства «своє» завжди протиставлялося «чужому». Своє – це рідне, близьке, «людське». Чуже – вороже, огидне, «не-людське». А людина – навіть з останнім айфоном у руках – залишається тією, «архаїчно-архетипічною».

Створений на історичних документах (у тому числі – й на архівах КДБ, що стали доступними не так давно) роман розповідає про один з епізодів непростої нашої історії – війні загонів українських повстанців проти радянської влади у 20-х роках минулого століття. Розповідає з усією поетикою та образністю, властивою таким епохам. Цих воїнів називали «бандитами», піддавали анафемі, намагалися стерти їхні імена зі скрижалей народної пам’яті. Адже тоді волелюбний народ, блаженний у своїй штучній амнезії, перетвориться на «упокорену масу». Яка задовольниться хлібом і видовищами... Та не всі з цим погоджувалися... І ось нині історія повторюється знову…

Сьогодні Шкляра називають «батьком українського бестселера», одним із «містичних» вітчизняних письменників. Книги його відносять до категорії «найбільш читані». Вони перекладені болгарською, російською, шведською, вірменською і багатьма іншими мовами. Найбільше прозаїку подобається народна премія «Автор, чиї книги більше всіх крадуть у магазинах».

«Повірте мені, я нічого подібного в нашій українській літературі не читав. Такої сили твір!» – не втримався від похвали В. Яворівський.

Роман поставив перед сучасним читачем споконвічну проблему національної свободи та національної ідентичності («Хто не з нами, той проти нас!»). Його можна оцінювати по-різному (зрештою, такою зазвичай і буває доля творів, що виштовхують на поверхню соціуму задавнені болячки). Але те, що він став явищем у літературному житті, факт незаперечний. І відразу увійшов «до класики». Наскільки красномовний один з «форумних» коментарів: «Прочитавши роман, я вперше в житті переповнилася розумінням того, якою святою кров’ю виведений тризуб на моєму паспорті. Господи, дай українцям мудрості не втратити те, що дісталося такою мукою...»

В’ячеслав Васильченко 

Переглядів: 403 | Додав: Dyrektor | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]