Головна » 2014 » Квітень » 29 » В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «2»
11:47
В’ячеслав Васильченко про класику й не тільки «2»

Дивимося серцем. Відповідаємо за тих, кого приручили

1944 р. в одній з французьких авіаційних частин прозвучить наказ про подвиг майора де Сент-Екзюпері та нагородження. Посмертно. Льотчик вилетів з бази й безслідно зник...

У військовій авіації Антуан де Сент-Екзюпері був ніби чужим, не підходив їй. У 44 роки він мав слабку увагу та реакцію. Важко переносив фізичні навантаження. Але все одно піднімався в небо. Смерті не боявся. А останнім часом ніби шукав її. Умів робити щасливими інших, а сам залишався нещасним. І тоді, у 1944-му, він залишив Землю, щоб переселитися на свою «планету». У його спогадах постійно фігурувало дитинство – той втрачений рай, повернути який неможливо. Нікому. І ніколи. Там юний граф де Сент-Екзюпері жив у казковому світі, створюваному родовим замком із дзеркальною вітальнею, монументальними рядами портретів предків, лицарськими обладунками, цінними гобеленами, меблями з позолотою...

Він був надзвичайно добрим. Його любили дорослі й діти. Він світився щирістю. Алегорична казка «Маленький принц» (1943) виросла з туги за маленьким Тоніо (так називали автора в дитинстві), який помирав у дорослому льотчику. Коли Екзюпері вчився в коледжі, він мав звичку довго вдивлятися у зоряне небо. За що однокашники нагородили його прізвиськом «Сновида».

У перервах між боями письменник часто малював хлопчика. Той народжувався на аркуші то з крильми, то верхи на хмарі. Потім у нього з’явиться довгий шарф (такий, як і в самого письменника). Дитина, що живе на астероїді Б-12, дивиться на світ і бачить його серцем. Дорослим це не під силу. Вони підкоряються абсурдним правилами сучасного суспільства. Не вміючи радіти, жаліти, дружити, любити, вони не можуть знайти того, що шукають. А вихід з цього глухого кута – простий. Потрібно запам’ятати всього дві таємниці: «зірке саме лише серце» і «ти завжди у відповіді за тих, кого приручив». Діти ці істини розуміють інстинктивно.

Маленький принц – «людинка» з добрим серцем. Розумним поглядом на світ. Любить працювати. Він вірний і відданий. Його життя наповнене сенсом, який він бачить у тому, щоб щиро й безкорисливо любити того, кому потрібен. Піклуватися про свою Троянду, яка без нього обов’язково загине.

«Маленький принц» пронизаний прекрасними символами – прозорими і водночас «затягнутими» туманом. Кожен бачить у них своє. Навіть коли дивиться всього лише очима.

Твір перекладено більш ніж 180-ма мовами. Багато дослідників вважають цю казку найкращим посібником для вивчення французької мови для початківців.

«Чи можна назвати його книги романами? – запитує Андре Моруа і відповідає: – Навряд. Від твору до твору елемент вимислу в них все скорочується. Швидше це – есе про діяння, про людей, про Землю, про життя. Декорація майже завжди зображає льотне поле. І річ тут не в прагненні письменника здатися фахівцем, а в його потязі до щирості. Адже саме так живе й мислить автор. Чому ж йому не описувати світ крізь призму своєї професії, коли незабаром саме у такий спосіб він, як усякий льотчик, вступає в контакт з навколишнім світом?»

…В останній політ він вилетів на беззбройному «Лайтнинг П-38». Саме такий літак розстріляв пілот грізного «Мессершмітта», легко впоравшись із «беззубою» здобиччю. Збитий літак загорівся і впав у море. Цю перемогу Люфтваффе своєму ассу не зарахував: свідків не було, уламків «Лайтнинга П-38» – теж. Зате лишилася красива легенда про Капітана Птахів (так називали письменника араби), який піднявся в небо рідної Франції та залишився там назавжди. Як і його Маленький Принц, Антуан де Сент-Екзюпері пішов назустріч зіркам...

Казка про ідеальний світ. Такий, яким його хотів бачити автор. Чистий. Відкритий. Справжній. Де кожна людина – окрема «планета» і водночас – цілий всесвіт. Де кожна людина має багато друзів, адже тільки вони визначають твою «потрібність». Де кожна людина відповідальна «за тих, кого приручила». Але, на жаль, наш світ таким ніколи не буде. Тому письменник і створив для нас «Маленького принца», а сам полетів шукати такий світ у нескінченних галактиках. Певен, що обов’язково знайшов. Інакше й бути не може...

В’ячеслав Васильченко 

Переглядів: 342 | Додав: Dyrektor | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]