Феномен літературності шукається дослідниками впродовж усього існування науки про літературу. Літературність (або традиційно художність) – така якість тексту, що дозволяє віднести той чи той твір до літератури. Літературність конкретизується у критеріях художності, які зі свого боку концептуалізують по¬няття література.
Простежено змінність, відносність, історичну зумовленість критеріїв художності в дихотомії змісту і форми в контексті культурно-історичних епох. Ураховано такі якості літературних творів, як функційність і формалістичність. Естетико-творчий дисонанс І. Франка й Лесі Українки розглянуто як різні прояви українського високого формалізму. Жанровий критерій розмежування художніх і нехудожніх творів простежено на прикладі утопії / антиутопії, есе, біографії, заповіту. Творчість Б. І. Антонича, В. Свідзінського, В. Стуса, Б. Шульца проаналізовано з позицій трактування образності як вияву максимально суб’єктивного типу творчості, що не підлягає універсалізації.
 Для науковців-філологів, викладачів літератури, студентів, усіх, хто цікавиться проблемами художності літературних творів.