| Головна » Статті » Рецензії » Рецензії |
Рецензія на роман Василя Тибеля для дітвори «Медова казка»
20.11.2016 Тетяна Сидоренко (м. Ніжин)
Тибель Василь. Медова казка : роман-казка : для дітей молодшого та середнього шкільного віку / В. В. Тибель. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2016. – 172 с.
Клайв Льюїс, один із найвідоміших у світі казкарів, десь написав: «Колись ти станеш настільки дорослим, що захочеш читати лише самі казки». Оце, мабуть, і настав мій час справжньої дорослості, вирішила я, читаючи «Медову казку» Василя Тибеля, сьогорічного лауреата Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Твори для дітей».
Цей твір, як мені здалося, – в першу чергу для дорослих читачів, умудрених життєвим досвідом, а потім уже й для дітей. А втім, у кожного читача тієї чи іншої вікової категорії – свої естетичні вподобання, свій рівень прочитання, як і своя глибина мислення в процесі ознайомлення з текстом. Тому як читач я вважаю, що це повною мірою «дорослий» текст, відтак не обіцяю в своїй спробі рецензії на «Медову казку» вибудовувати певну орієнтацію на дитячу аудиторію, проекцію на пригодницький сюжет, який передбачає боротьбу добра зі злом та обов’язкову перемогу добра (традиційний фінал кожного казкового сюжету). Бо це все одно, що й «Маленького Принца» Антуана де Сент Екзюпері, й «Скотній двір» Дж. Оруелла вважати дитячими казками. Хоча заради правди слід констатувати: шкільна програма все-таки вважає «Маленького Принца» твором для дітей. «Медова казка» В.Тибеля – це талановито змодельована алегорична картина світу, в якій є все: дружба, чесність, вірність, прагнення свободи, рицарство, альтруїзм, працелюбність і працездатність, а також їх антитетичні відповідники: імперативна хворість, підлабузництво, лицемірство, зрада, жорстокість, дармоїдство, лінощі. Носії як позитивних, так і негативних якостей живуть у світі комах, бо самі – комахи: бджоли, трутні, шершні, джмелі, мурахи. Ієрархія цього світу прописана чітко й виразно: від найвищого рівня, представленого Королевою та її паразитарним оточенням, до найнижчого, густонаселеного, в якому йде невсипуща боротьба за виживання та безкінечна безпросвітна праця багатьох тисяч рядових бджіл та мурах. Праця на благо всього вулика, але результати її прагне присвоїти Королева зі своїм найближчим оточенням. На цій основі вибудовується головний конфлікт між персонажами: еліта (негативні персонажі) й усі решта, які забезпечують цій еліті сите, безбідне життя (позитивні персонажі). Над цією «рештою», сірою масою, «трудягами» еліта ще й знущається, принижує їх та ганьбить, відправляє до в’язниць, навіть заміряється на їхнє життя. Знайома картина? Знайома до болю.
Перенісши в алегоричну площину зображення реалії людського суспільства, В.Тибель реалізовує головну ідею свого твору: життя – це боротьба. Тому, власне, й сам сюжет структурований у відповідності до закладеної головної ідеї. Весь сюжет напружений, гіпердинамічний, епізодично гострий, змодельований за принципом швидкої зміни кадрів.
Центротворна сюжетна персонажниця – бджілка Рудка. Вона – носійка не тільки меду до вулика, а ще й багатьох чеснот, завдяки яким інші персонажі, які навколо неї групуються, уникають небезпеки, продовжують далі в сюжеті «працювати» на реалізацію головної ідеї. Декого Рудка рятує від голоду, декого – від смерті, ще когось – від агресії з боку інших персонажів. Рудка не стомлюється робити добро, творити щодня свої власні подвиги, хоча й сама не здогадується, що вона таки їх творить, – свої подвиги. А може, їй просто нІколи. Бо їй справді ніколи! Кожного дня треба когось рятувати (Принцесу, Бжулю, двох своїх найближчих друзів Жужика й Кусю, а затим – навіть своїх антагоністів: Жабу й навіть Королеву), переробити стільки справ! Навіть таких кардинальних як пошук нового вулика для всього рою. Цю архіважливу справу автор «доручає» зробити саме Рудці – роботящій, невсипущій, альтруїстичній Рудці, енергії якої для всіх вистачає. Складається враження, що динамікою сюжету керує саме ця персонажниця (з легкої руки автора, звичайно).
Читаючи книгу, самі собою напрошувалися компаративістські паралелі з мультфільмом про комаху Антлца (авторство якого мною призабуте, на жаль) в плані алегоризації персонажів, їхньої боротьби за владу, їхньої причетності до розкриття ідей добра, свободи, справедливості – тих цінностей, які завше – за всіх часів та епох – лишаються в ціні.
Мене вразила ще й мова цього тексту. Густа, без нікому не потрібного багатослів’я, з безліччю відтінків авторського гумору та найтонших спостережень за природою. Флористичний та ландшафтний світ відтворений бездоганно: ліс, трави, квіти, болото... Світ запахів у цій книзі багатющий, багатомінливий. Навіть запах дощу відчуваєш і післядощову веселку уявляєш так чітко й багатоколірно, що ніяких сумнівів бути не може: автор – талановитий письменник.
// https://www.facebook.com/search/top/?q=%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%20%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&init=mag_glass&tas=0.27435298895824267&search_first_focus=1482006446344
| |
| Переглядів: 972 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |