Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин |
17.09.2014 Дар’я Паламарчук Біля літературного музею зібралася юрба хлопців у шкільній формі, з величезними рюкзаками і пакетами зі спортивним одягом. У старших класах такі рюкзаки вже не носять, беруть із собою пару зошитів і одну книжку від сили. Та й від «фізри» в цьому віці все ухиляються. Виглядають вони вже дорослими, і ростом зрівнялися зі мною. Отже, вони саме «на грані» – у дев’ятому класі. Прийшли на екскурсію. Через кілька хвилин класний керівник штовхає важкі дерев’яні двері і натовп рюкзаків вливається всередину будівлі. Я заходжу за ними. Сьогодні, крім звичних в цих стінах виставок для школярів, у бібліотеці Національного музею літератури відбудеться презентація книги чеської поетеси Броніслави Волкової. На третьому поверсі, у приміщенні бібліотеки панує особлива, напружена атмосфера. Тут по-музейному тихо, але зовсім не спокійно: усе перебуває в русі, у зосередженій підготовці до чогось неймовірного. Стара паркетна підлога приємно скрипить під ногами і в повітрі витає аромат старовинних книг. Таке середовище утворюють почорнілі від часу дерев’яні меблі і шафи, заповнені пожовклими корінцями книг. Якби не мікрофонна стійка, кілька колонок та пластикова «Миргородська» 0.5, я б могла з упевненістю могла заявити, що машина часу перенесла мене на початок ХХ століття. Поступово зал заповнюють люди, і ось починається наше знайомство з пані Броніславою. Уявити та краще зрозуміти її книгу поезій «Неприналежність» жінці допомагає друг і за сумісництвом перекладач – Віктор Мельник, український поет і філолог. Свою розповідь він починає з історії життя поетеси. Пані Броніслава народилася в маленькому провінційному містечку Дечин. Після того, як її рідні змогли повернутися до Чехословаччини (батько – з фронту Другої світової, а мати з вимушеної еміграції до Великої Британії), через деякий час сім’я переїхала до Праги, де й залишилася на довгі роки. Броніслава Волкова отримала блискучу філологічну освіту в Карловому Університеті, проходила стажування в Ленінграді, знає кілька іноземних мов: досконало володіє англійською і чеською, досить гарно розмовляє російською. На жаль, після Празької весни 1968-го та численних переслідувань інтелігенції, Броніславиній сім’ї знову довелося покинути батьківщину та емігрувати до США. Тут вона знайшла нову роботу і вже протягом тридцяти років викладає в університеті штату Індіана у Блумінгтоні. Броніслава Волкова – автор 10 поетичних книг. Крім цього вона створює колажі – ілюстрації своїх віршів, а також – мультимедійні «перфоменси», у яких поєднує поезію, танець і музику. Читання поезій відбувається в цікавому форматі: жінка читає свої вірші чеською, після чого Віктор Мельник озвучує свій переклад. В одному з віршів присутній образ молитви, і, прочитані Броніславою слова рідною мовою з протяжним звучанням голосних та різким ритмом приголосних звуків, – це дійсно нагадує молитву або навіть древнє закляття, гіпнотичному впливу якого просто немає сил опиратися. А пронизливі рядки про таємниче «Ніщо» заворожують тебе та твою уяву. Пані Броніслава погано розуміє українську мову, але спеціально для нас, її слухачів, вона приготувала сюрприз – прочитала один зі своїх віршів в українському перекладі. Після поетичного читання, між Броніславою і аудиторією починається жвава дискусія. І тут звучить питання: «Як ви ставитеся до Майдану? Адже між подіями, які сталися у вашій рідній країні в 1968 році, і тим, що відбувається зараз у нашій країні дуже багато спільного «На що Броніслава відповідає: «Ні. Все-таки між нашими країнами є одна маленька відмінність. Ми тоді програли, а ви – переможете!» Кожен, хто почув її поезію, відчув щось доволі рідне і таке знайоме душі. Так і закінчилася зустріч з Чеською поетесою Броніславою Волковою. Вона відбулася завдяки співпраці Національного літературного музею України та поліграфічно-видавничого дому «Твердиня», і, сподіваємося, не була останньою. | |
Переглядів: 895 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0 | |