Головна » Статті |
Всього матеріалів в каталозі: 664 Показано матеріалів: 561-570 |
Сторінки: « 1 2 ... 55 56 57 58 59 ... 66 67 » |
Ігор Павлюк (м. Київ–Львів–Луцьк) Віктор Вербич: У космосі несучасного поета Вербич Віктор. Інею видиво світанкове : вибрані вірші, прозопоетичні візії / В. О. Вербич. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. – 224 с. // http://www.simya.com.ua/articles/47/6703/
|
Наш стенд на XІХ Форумі видавців у Львові – № 435 (третій поверх, друга зала)
Наш намет у подвір’ї Палацу Мистецтв – № 67 Інформацію про презентаційні заходи та автограф-сесії на цьогорічному Форумі видавців у Львові шукайте ТУТ! УТОЧНЕНА ПРОГРАМА ЗАХОДІВ – БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА САЙТІ ФОРУМУ ВИДАВЦІВ: http://bookforum.ua/event/1/711.html |
|
|
Юрій Завгородній Ми водили козу... Завгородній Юрій. Ми водили козу... : візії у віршах, поетичні переклади / Ю. С. Завгородній. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 172 с. ISBN 978-617-517-120-2 |
Микола Іванович МАРТИНЮК |
16.07.2012 Дмитро Чистяк, КНУ ім. Т. Шевченка, лауреат Премії НАН України (м. Київ) Від храму до Храму: анамнезис сакруму в поетиці Рісто Василевскі Василевскі Рісто. Храм, справді, Храм : поезії / Рісто Василевскі ; упоряд., пер. з македон. Анни Багряної. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 148 с. ; іл. – Сер. «Сучасна балканська поезія».
|
14.07.2012
Михайло Костюк, кандидат історичних наук (м. Луцьк) Нове видання ПВД «Твердиня» Колосок Б. В. Луцьк – пам’ятка архітектури та містобудування : історико-архітектурний нарис / Богдан Віталійович Колосок. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 124 с. + 16 с. ; іл. |
Бондарь-Терещенко Игорь. НеEastWestная Украина : сатир. портреты / И. Е. Бондарь-Терещенко. – Луцк : ПВД «Твердиня», 2010. – 184 с. В сборнике сатирических портретов культового критика Игоря Бондаря-Терещенко представлены известные фигуры современного украинского бомонда – популярные писатели, художники, музыканты, издатели, телеведущие. Неизвестными остаются лишь некоторые страницы их жизни и творчества, о чем, собственно, и речь в этой заведомо скандальной книге. |
...Мені болить і своє, і чуже, бо воно теж наше – загальноземлянське. І мені не байдуже, якою має бути наша спільна цивілізація в майбутньому. Я не можу, я жахаюся навіть уявити, що колись на всій Землі запанує одна мова, гучатимуть одні й ті самі ритми з обмеженою тональністю і мелодикою, що всі люди носитимуть однакові за кольором і кроєм строї, коли все зрівняється незворотньо між етносами і стане однорідною сірою невизначеною масою... Ю. Завгородній
|