Броніслава Волкова

Неприналежність


 

Чеська поетеса Броніслава Волкова належить до того покоління, чиє звичне життя перервали російська окупація 1968 року та утвердження неототалітарного комуністичного режиму, тому, як і багато чеських інтелектуалів, вона змушена була виїхати з країни. Всі поетичні книжки Вол­кової вийшли вже тоді, коли поетеса жила за кордоном. Її доробок відзначається ускладненою, майже сюрреалістичною тропікою, а також певним герметизмом, нерідко притаманним «емігрантській літературі» загалом (не лише чеській).

Книжка являє собою авторське вибране з десяти збірок Броніслави Волкової.

Видання здійснене за грантової підтримки почесних професорів програмою

управління віце-проректора з наукової роботи університету штату Індіана (США)

Броніслава Волкова народилася 1946 року в місті Дечин. Батьки тоді саме повернулись на батьківщину: батько – з Другої світової, де воював у лавах чехословацького підрозділу на боці західної антигітлерівської коаліції, мати – з Великої Британії, куди емігрувала після німецької окупації. Незабаром батько знайшов роботу в Празі і забрав сім’ю до столиці, де вона й залишилась надалі.

Після закінчення школи Броніслава вступила на філософський факультету Карлового університету, обравши спеціальністю філологію. Після закінчення вступила в аспірантуру. Однак продов­жувати наукову і викладацьку кар’єру зашкодили події 1968 року, які на початку 1970-х примусили Волкову податись на еміграцію. Спочатку працювала в кількох університетах Західної Європи, потім – Сполучених Штатів, аж поки не знайшла постійне місце в університеті штату Індіана в Блумінгтоні. Там вона отримала професорське звання і вже близько тридцяти років веде чеський курс.

(Детальніше про Броніславу Волкову можна дізнатися з її інтерв’ю  «Українській літературній газеті» «Ми – втрачене покоління…» (№ 26 за 27 грудня 2013 року)

ISВN 978-617-517-191-2