Книжок про вимушене заробітчанське закордонство українців – у нашій літературі ще мало. Тема-бо дуже дражлива, делікатна і… невдячна.

Ольга Ткач намагається заповнити цю нішу, взоруючись, можливо, і на свій власний досвід гіркого хліба, і на розповіді інших «добровільних» остарбайтерів.

Головна героїня цієї оповіді – жінка. І це – логічно. Адже жінки (особливо – матері) переживають розлуку з рідними набагато болючіше й трагічніше, аніж чоловіки.

Авторка «Вільної невільниці» ставить перед собою питання: «Як це бути, коли тіло на еміграції, а душа – на Батьківщині?..»