Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Спроба рецензії на детектив В'ячеслава Васильченка «FaкiR»

12.05.2016

Крістіна Миськів (м. Київ)
 
«Детектив, який дає тобі спокійно спати вночі, – не вартий уваги»


 

Васильченко В’ячеслав. FaкiR : детективний роман / В. М. Васильченко. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2014. –  396 с.
 

Ця книга – щоденник думок, записник, який кожен веде по-своєму: вбивця пише про чергову жертву, той, якого скоро вб’ють говорить про гроші та щастя, а Богдан Лисиця розслідує чергову таємницю, яка не під силу жодному детективу. Сам Шерлок Холмс позаздрив би молодому аспіранту Лисиці, адже той цього разу опинився в Греції, на острові, якого жоден географ не знайде на карті…він лише в уяві письменника, та в серцях його шанувальників.

І тут починається романтика: води Егейського та Середземного морів, античні Афіни, Акрополь, красиві чоловіки та неперевершені жінки… проте — все це миттю руйнується, коли Грецію охоплює містика. І саме тоді Богдан Лисиця відчуває запах смерті… Він, як справній детектив у душі, миттю вішає на всіх ярлики, дає кожному прізвиська та чекає на небезпеку. І вона, напевно, теж знає, де ховається Лисиця, адже завжди приходить саме до нього.

Сюжет роману динамічний. Помічниками Богдана Лисиці стають всі: адміністратор готелю, маленький хлопчик, його вихователька, охоронці, загалом, увесь персонал готелю та його гості. Найстрашніше те, що читаючи сторінку за сторінкою, не можеш зрозуміти головного – хто вбивця. Недарма кажуть, що детективи змушують думати. Але це був не просто процес мислення, а якась істерика. Хотілось перегорнути сторінки, читати з кінця, проте дізнатися, хто винуватець цієї урочистості. Починаєш підозрювати ледь не всіх… спочатку типова думка: вбивця – садівник. Проте, коли ця версія «відпадає», починаєш косо глядіти навіть на себе, тому що коло можливих вбивць вичерпалося. І лише передостання сторінка розкриває всі карти… і можу впевнено сказати, що тут жодних нервів не вистачить. Але, так і має бути в хорошому детективі. Детектив, який дає тобі спокійно спати вночі, – не вартий уваги!

Богдан Лисиця, який тільки-но починає свою кар’єру приватного детектива, надзвичайно спритний та обережний. Життя зробило молодого аспіранта таким (про всі душевні перипетії на сторінках роману). Він з легкістю аналізує та зіставляє факти, дізнається інформацію, робить відповідні висновки та перевіряє їх. Справжній журналіст, навіть сказати нічого (так, до речі, і повинні працювати представники медіа-світу). Проте – зараз не про це. Він не лише захоплюється детективними історіями, він ще й фокуси показує, по деревах лазити вміє та чудово слідкує за підозрюваними. Але все це – на користь суспільству. Розкриваючи злочини та рятуючи людей, він робить цей світ трошки кращим. І, напевно, щоночі пан Лисиця засинає з думками, що завтра все владнається. Але, як сказав на перших сторінках роману В’ячеслав Васильченко: «Завжди є хтось розумніший за тебе…», і, як правило, зло завжди розумніше… на початку історії. 

Цікавим роман є ще й тому, що він є початком пригод професора Лисиці, які почались ще на початку 90-х років. Ми бачимо  його динаміку, його перемоги та невдачі та стаємо частинкою складного детективного світу. Роман варто відзначити ще й тому, що саме на його сторінках Лисиця вперше спробував зелений чай «Greenfield», який став невід’ємним компонентом життя детектива. 

Молодість надихає… письменника на написання романів, професора на розкриття злочинів, а читачів на занурення в динамічний та складний сюжет, який вже на перших сторінках стає захопливим, незбагненним та надзвичайно цікавим.
Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (16.05.2016)
Переглядів: 785 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]