Це вже не перший детектив В'ячеслава Васильченка, який читаю. Як і в інших творах письменника, головним персонажем є філолог і детектив-любитель Богдан Лисиця. У кожному з романів він опиняється у центрі розслідувань убивств, пограбувань. Цього разу читач зустрічає Лисицю на шляху до грецького острова Авгі. Ні, він не збирається у пансіонаті "Прерія" ані відпочивати, ані розслідувати вбивство. Богдан хоче...  покінчити життя самогубством через нещасливе кохання. Але доля ( читай- письменник) розпорядилася інакше. На шляху до пансіонату Лисиця знайомиться з лондонцем Марком Тейлором, з яким згодом і розслідуватиме вбивство, а може, навіть, і не одне. На острові на тандем Лисиця-Тейлор чекають таємниці, знайомства з цікавими людьми, крадії, вбивці. А ще Богданові доведеться збрехати заради того, аби зібрати якнайбільше інформації. Про що збрехав Лисиця, і чим це могло закінчитися, якби його викрили , дізнається той, хто дочитає твір.
Майже кожний, хто зупинився в пансіонаті, під підозрою. Є що приховувати і власнику "Прерії". 
Як і в інших творах, В. Васильченко залишається вірним собі: авторські неологізми, корисна та цікава інформація, прислів'я та приказки. 
Роман читається легко. 
Раджу всім, хто любить детективи.