Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Рецензія на роман Зінаїди Луценко «Злі лелеки»
21.07.2016

Микола Петращук (м. Івано-Франківськ)

Роман про трагедії, які провокують необдумані вчинки



Луценко Зінаїда. Злі лелеки : роман / З. В. Луценко. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2015. – 184 с.

Минулого року поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» опублікував роман «Злі лелеки» написаний сучасною українською письменницею Зінаїдою Луценко. Може здатися, що це один з чергових, так званих «жіночих», романів, але це помилкове враження. Авторці вдалось написати справді оригінальний драматичний твір.

У романі «Злі лелеки» головною героїнею є Руфіна (або просто Руфка) життя якої склалося невдало. В роки своєї молодості вона вела розпусне життя, відмовилася від власних дітей, навіть вбила чуже немовля. Тепер коли їй за тридцять та її вагітну покинув молодий коханець Богдан вона вийшла заміж за Степана, який її кохав з молодих років. Чоловік, здається, не здогадується, що дитина не його. І все б нічого, якби дитина не народилася інвалідом.

Слід визнати, нелегко було Руфці з дитинства – виховувала її одна бабуся Настя Воркулячка. Старенька підозрювала, що не щастить їх родині тому, що її чоловік колись відганяючи лелек убив одного з них. Того ж дня він і помер, а вона народила їх дочку Іванку. Але Іванка недолугою виявилась, не таланило їй в житті. І навіть коли матір її сорокарічну спробувала видати заміж вона вагітна втекла від чоловіка додому щоб народити Руфку і померти під час пологів. Ось і залишилися вдвох – стара Воркулячка і внучка. Бабуся як могла виховувала доньку та, певне, прокляття перемогло.

Письменниця поміж рядків натякає, що за всі гріхи в цьому житті потрібно платити. Причому плата може бути надзвичайно високою та поширюватися на нащадків. Зрештою, не варто винуватити у всьому прокляття лелек – головним героям роману часто притаманна схильність до імпульсивних та необдуманих вчинків. Цікаво, що життя Руфки могло б скластися по іншому, цьому були усі передумови – вона могла вийти заміж за Степана і жити спокійним провінційним життям. Та своїми бездумними вчинками вона спровокувала лавину подій, які закінчилися трагедією. Як сказано: «посієш вітер – пожнеш бурю».

В романі «Злі лелеки» доволі багато діалогів, вони насичені розмовними та діалектними словами. Персонажі роману – звичайні люди, яким не таланить в житті. Зважаючи на те, що з ними трапляються виняткові нетривіальні історії можна довго сперечатись про імовірність подій, що відбуваються на сторінках твору. Та, як кажуть, у житті все можливе.

Структурно невеликий за обсягом роман «Злі лелеки» містить шість розділів кожен з яких має свого головного героя – Руфку, її сина, матір тощо. Загалом, кожен розділ доповнює історію яку розповідає письменниця та дозволяє поглянути на неї з іншого боку.

Загалом, на сторінках мелодраматичного та трагічного роману Луценко старається не  оцінювати вчинки своїх героїв – вона тільки переповідає їх історії. Оцінити, поглянути збоку, переосмислити описані події повинен вдумливий та зрілий читач.

Залишається додати, що минулого року роман «Злі лелеки» Зінаїди Луценко був нагороджений Спеціальною відзнакою у номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова».
 
// http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/07/21/172231.html
Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (26.07.2016)
Переглядів: 175 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1  
Щиро вдячна панові рецензенту (шановному Миколі Петращуку) за уважне прочитання та грунтовну і в той же час легку та зрозумілу рецензію, яка найповніше відповідає авторському задумові щодо донесення до читачів змісту твору. Так, головним моїм завданням було - висвітлити закономірність відповідальності за власні вчинки, і що ніхто, як тільки сама людина спричинює свою долю. Особливо мені сподобалося: "посієш вітер - пожнеш бурю" - це, певно, найідейніша ідея цього роману.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]