Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Рецензія на поетичну збірку Віктора Мельника «Трильярди сонетів»
04.10.2013

Сергій Дзюба (м. Чернігів)

«Світ розламавсь, як світло об кришталь...»
 
 
Мельник Віктор. Трильярди сонетів / В. І. Мельник. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 32 с.

Почав читати книжку віршів Віктора Мельника «Трильярди сонетів» і зачудувався. Спочатку навіть не з дивовижної ідеї цієї збірки (досі в Україні ніхто з письменників нічого подібного не робив!). Просто ці поезії неймовірним чином співзвучні з проникливо-трагічним романом Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Ні, це – не віддзеркалення відомого твору: поетична книжка і роман ніби доповнюють одне одного! Втім, переконайтеся самі:
 
Перемикаєш тисячний канал
Одне й те саме: хліба й задоволень
В екран – удава око – вп’явся кролик
Нова людина – homo visual
 
Телеантени дистрофічний фалл
Жонґлери в цирку смислів і символік
В саду дівча знімають – ніжки голі
Змінилося життя – на серіал
 
Рвонешся з безіменності мільйонів
Мурашка у глобальнім Вавилоні
Висока ціль – до себе вознестись
 
Не стачить сил – признайся: відборовся
В тобі господарюють кашпіровські
Душа не тіло – спробуй захистись.
 
Це – шостий сонет зі збірки Віктора Мельника, який цілком суголосний і моїм думкам. Власне, я вже практично не вмикаю вдома телевізор, настільки мені остобісіли усі ті безкінечні кримінальні теленовини (як не вбивства, аварії та катастрофи, то сюжети про найкривавіших маніяків – і це в час, коли дивляться не лише дорослі, а й діти!), нашвидкуруч зляпані «мильні серіали» й цинічні шоу за участю недолугих вітчизняних політиків, здатних лише зухвало бити морди, лаятися триповерховими матюками, плюватися й брати хабарі (по-моєму, порівняно з ними будь-яке українське порося – просто еталон культури та благородства!).
На жаль, таким отруйним сурогатом загодували вже ціле покоління наших співвітчизників, підступно вибиваючи з мізків елементарні моральні принципи. Це болить Вікторові Мельнику. І Ліні Костенко! Тож поцікавився у автора поетичної книжки «Трильярди сонетів» щодо такої асоціативної, духовної спорідненості.
– Я вже працював над своєю збіркою, коли саме вийшли й потрапили мені до рук «Записки самашедшого». Почав читати – і не зміг: настільки глибинними були перегуки між тим, що робив я, і романом Ліни Костенко – аж до думок і поетики! Мені це страшенно заважало. Я кинув їх читати щось на сторінці 50-й чи 60-й, і повернувся й прочитав тільки після того, як здав рукопис видавцеві. Я думаю, що книжка Ліни Василівни дуже недооцінена, – написав мені в листі Віктор. – До речі, приблизно в той самий час, як я сів писати «Трильярди…», Юрко Позаяк взявся перекладати «Сто тисяч мільярдів поезій» Ремона Кено (якому належить формальна ідея, покладена в основу моєї книжки); причому ми не знали про роботу один одного, бо давно не бачились. А коли зустрілися у Львові і все з’ясувалось, Юрко сказав: «Вітю, ну як так сталося, що нас із тобою одночасно пробила одна й та ж шиза?». Власне, його переклади можна побачити на сайті «Буквоїд».
А тепер – про новації. В чому ж унікальність текстів Віктора Мельника?
У 1961 році французький поет Ремон Кено опублікував книжку «Сто тисяч мільярдів поезій». Ця збірка складається з 10 базових сонетів з єдиною системою римування. Їхньою особливістю є те, що можуть перегортатись не лише окремі сторінки, а й окремі рядки, створюючи нові комбінації, але зберігаючи традиційну форму канонічного сонета. Можлива кількість комбінацій (а отже текстів сонетів, які відрізняються один від одного), якраз і складає сто трильйонів, тобто сто тисяч мільярдів.
Збірка українського поета Віктора Мельника «Трильярди сонетів» містить 14 базових канонічних сонетів, і вона побудована за аналогічною схемою. Можлива кількість комбінацій становить понад 11 трильярдів, якщо точніше – 11112006825558016.
«Пишучи чотирнадцять «первинних» текстів, я не прагнув дати українське наслідування «Ста тисяч…» – пояснює автор, – а скористався їхньою формою так, як ми користуємося класичними поетичними формами (октавою, сонетом, вінком сонетів etc.), поставивши перед собою інші завдання, продиктовані ментальною стилістикою сьогодення; а крім того, не мав на меті використовувати комбінаторні можливості в крайніх виявах. Кожний із чотирнадцяти сонетів книжки є самостійним цілісним твором, і читачі-традиціоналісти можуть обмежитися прочитанням тільки їх. Однак всі вони – складники єдиної картини світу, тому не лише взаємно перегукуються, але й накладаються та взаємно проникають один в один.
Кожний, залишаючись у заданих тематичних рамках, здатний вбирати в себе один, два, три і більше рядків із паралельних текстів, заміщуючи ними «свої», а це дозволяє в межах одного й того ж твору різко зміщувати акценти та ракурси, актуалізувати несподівані асоціації тощо. Такий алґоритм прочитання віддзеркалює світобачення сучасної «людини інформаційної» – часто фраґментарне, колажоподібне, внутрішньо суперечливе.
Отже, в світовій літературі існує лише одна книжка, схожа на «Трильярди сонетів» вінничанина Віктора Мельника. Однак у збірці Ремона Кено при переставлянні рядків з одного сонету в інший зникає естетична цінність вірша, залишається лише зовнішня форма, в якій рядки припасовані один до одного передусім за римою, але дуже мало – за змістом. Натомість у книзі талановитого українця сенс і літературна естетика залишаються в будь-якому поєднанні рядків із різних сонетів, завдяки тому, що вони об’єднані однією тематикою – трагічним сприйняттям сучасного світу. А кожен вірш – окрема тема, пов’язана з сьогоденням, як ось цей – другий сонет:
 
Гірчить димами пізній листопал
Осінній макіяж осипавсь долі
Надіто хмарки на шампур тополі
Гортають туфлі кинутий журнал
 
Кілометровий крик естрадних алл
Калейдоскопом – бите скло в околі
По гострих тінях – басамани колій
То не природа, де не став мангал
 
Шампанський шепіт в онімілих кронах
Між віт обривки грамот охоронних
Зі свіч високих капа жовтий віск
 
Завмреш в наскрізнім, як рентґен, морозі
Кривавить слід – ішли русалки босі
Кістьми біліють стовбури беріз.
 
Це – те, що й мені болить: екологічна катастрофа як результат господарювання на планеті «розумної» людини! Тобто задум автора – не в тому, щоб шокувати кількістю комбінацій. Він каже, що важливіше прочитати й замислитися над кожним віршем. А вже потім експериментувати з кількома, щоб лише поспостерігати, як можуть змінюватися поезії в залежності від «перетасування» рядків.
Поет задумав свою чарівну книжку раніше. Писалося складно, тож робота розтягнулась надовго – на роки. Причому більшість цих текстів було створено, коли Віктора Мельника, журналіста з 25-літнім стажем, звільнили з посади, і в нього з’явився час для поетичної творчості. Що ж, принаймні одержав моральну сатисфакцію.
«Моє звільнення було усмішкою долі, – каже поет, – адже нарешті зміг серйозно зайнятися збіркою. Я зареєструвався в центрі зайнятості й отримував соціальну допомогу. Гроші – невеликі, але завдяки їм зміг завершити задумане. На сьогодні «Трильярди сонетів – це моя найкраща книжка, в якій я виклався до краю і сказав усе, що хотів».
 
Між сплячих піль Дніпра кривий кинджал
У піхвах тектонічного розколу
Розтято обрій – два тяжкі півкола
Сім астроблем – немов сліди від жал
 
Тисячолітній люд у тьмі навал
Зблукався між варягів і монголів
Не сталось українського де Ґолля
Зігрався олов’яний генерал
 
Серпневий вітер від сльози солоний
На рідних землях – як в чужім полоні
Надії попідтинню розбрелись
 
Майбутнє, як завжди, лише здалося
Вкраїнцями назвались – малороси
Сумний Мойсей зібравсь один кудись.
 
Це – сьомий сонет. Можна довго виголошувати з трибуни пустопорожні фрази (улюблена забава більшості вітчизняних політиків); а можна ось так – з іронічною гіркотою й проникливим болем – про наші безкінечні глупства та чвари.
«Віктор Мельник, як і його маститі попередники, не задовольняючись традиційною формою подачі тексту, вдається до того, що я б назвав подвійною формою, поширеною в епоху Бароко. Сила й безсилля слова зливаються в такому творі, семантика потрапляє в декоративну рамку і, буває, таке поєднання наштовхує на незнані досі асоціації, відкриває додаткові смисли», – так відгукнувся про творчість справді цікавого поета відомий літературознавець Микола Сулима, назвавши книжку «Трильярди сонетів» зухвалим, але цілком вдалим експериментом. Згоден із цим і письменник-експериментатор та вимогливий літературний критик Олександр Стусенко.
«Щодо експериментів, то вони завжди мають місце в літературі, – зазначає Віктор Мельник. – Просто до них більш схильні письменники молодшого покоління, які лише входять в літературу, намагаючись заявити про себе й принести нові ідеї. Письменники старшого віку вдаються до них рідше. А взагалі, кожна яскрава книжка, яка виділяється на загальному тлі, – до певної міри – експеримент, бо в ній зазвичай є речі, що робляться вперше».
Власне, експериментальними були й деякі попередні збірки поета: «Вишуки» (1992) та «Браття во хвості» (1997), які істотно розширили звичний поетичний арсенал літератора. Про ці неординарді книжки тоді високо відгукнувся знаний письменник із Чернігівщини Микола Холодний: «Творчість Віктора Мельника кардинально ревізує традиційний поетичний арсенал». Резонна також сентенція з анотації до «Вишуків» про те, що поетові твори «генетично споріднені і з пошуками українського літературного авангарду 1910-20-х років, які були насильницьки перервані, і з постмодернізмом пізнішої пори».
Додам, що Віктор Мельник народився 5 жовтня 1958 року в селі Краснопілка на Уманщині. В армії вивчився на бульдозериста й служив на Далекому Сході (на Транссибірській магістралі в Приамур’ї), потім працював на Колимі: у пошуковому геологорозвідувальному загоні і трактористом на буровій. У війську і прилучився до журналістики. Першу книжку «Просто вірші» видав у 1991-му. Раніше не міг – потрапив у немилість до КДБ… Нині відомий український поет, прозаїк, літературний критик, публіцист і пародист мешкає у Вінниці. Автор дев’ятнадцяти книжок. Крім уже названих, це – зокрема, «Кнопки для крісел» (1994), «Вибрані ночі» (1999, 2006), «Ескізи на воді» (2011). Перекладає з германських та слов’янських мов, а його вірші теж уже перекладені на кілька мов. Цієї осені, до речі, «Ескізи на воді» виходять у Болгарії окремим виданням. Лауреат премій «Кришталева вишня» (1995), імені Степана Руданського (1998) та Михайла Коцюбинського (2006). Член Національної спілки письменників України і Асоціації українських письменників.
Збірка «Трильярди сонетів» побачила світ у Луцьку зусиллями поліграфічно-видавничого дому «Твердиня» й особисто його директора – письменника Миколи Мартинюка. Як на мене, це – дійсно найкраща книжка Віктора Мельника: і за філософією та розумінням світу, і за рівнем асоціативно-образного мислення, і за рівнем літературної техніки.
«Ми знаємо, як важко написати хоча б один сонет і домогтися, щоб кожен рядок лягав у цей твір гармонійно, а не як «інорідне» тіло, – каже видавець Микола Мартинюк. – А у Віктора Мельника глибокий афористичний зміст зберігається за будь-якого поєднання рядків».
«Віктор якось розповідав, що за тиждень праці написав один рядок, і в це не надто вірилось, знаючи його творчу продуктивність, – розповіла під час презентації книжки у Вінниці колега по перу Валентина Сторожук. – Проте зараз, прочитавши ці сонети, я розумію, що над кожним із таких досконало відшліфованих рядків можна працювати тривалий час».
І мені цікаво: скільки часу поет створював, наприклад, свій одинадцятий сонет?
 
Б’є океан в кардіограми скал
Ніч розкрива діряві парасолі
В повії портові пішли ассолі
Бинтують ґреї чужину в асфальт
 
Шквал оп’янілий весел і зухвал
Народи, мов городи, пропололо
Судьбу на пальцях викида астролог
Безповоротний вирій. Гостра даль
 
Тужливе «Повій, вітре» на рінґтоні
Трансатлантичний безпритульний сонях
Розповідаєш – губи як поріз
 
Зоря багряна ліхтарем на розі
Сто хайвеїв – по чаєчці-небозі
Мозаїки розміняних вітчизн.
 
Ремон Кено підрахував: для того, аби послідовно прочитати один за одним усі комбінаційні варіанти його книжки, знадобилось би 200 мільйонів років. Для прочитання в такому ж темпі усіх сонетних варіацій збірки Віктора Мельника знадобилося б у 111 разів більше часу, тобто понад 22 мільярди років! Для порівняння: вік всесвіту, за даними сучасних науковців, – всього лише 14 мільярдів років…
Цікавою є ще одна цифра. Якби всі можливі комбінаторні варіанти «Трильярдів сонетів» видати на папері багатотомником із томами по одній тисячі сторінок, де на кожній сторінці розміщувалось би по два сонети, то знадобилося б понад 5,5 трильйона томів – 5556003412779. Для розміщення одного примірника цього багатотомника потрібно було б 37040 Британських бібліотек (найбільша бібліотека світу з фондом 150 мільйонів одиниць зберігання). Або – 370400 Національних бібліотек України імені Володимира Вернадського (її фонд – 15 мільйонів одиниць зберігання)…
Збірка Віктора Мельника вже потрапила до «Книги рекордів України». «Але мене зовсім не радують вражаючі цифри, бо отака зовнішня ефектна мішура тільки відвертає увагу читачів від самого замислу, від власне поезії і розширення її можливостей, що і є суттю книжки, – наголошує автор. – І коли я продумував принципи комбінаторної взаємодії рядків різних сонетів, то зовсім не ставив за мету досягати граничної кількості комбінацій, бо тоді губиться власне естетика, книжка перетворюється на самодостатню гру в бісер. Читач повинен уміти вчасно спинитись. Загалом же мені видається доречним таке порівняння: якщо вдягнути жінку в яскраве, крикливе, помпезне вбрання, то воно передусім притягне всі погляди і люди просто перестануть помічати, що насправді та жінка – дуже красива й при мінімальному одязі».
Та все гаразд, Вікторе! Хороша вийшла книжка. А щодо жінки – ти, звісно, маєш рацію…
 
// http://www.litgazeta.com.ua/node/4257

Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (13.10.2013)
Переглядів: 644 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]