Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Рецензія на історичну повість Миколи Мартинюка «Під мурами твердині»
13.12.2013

Ольга Рєпіна (
м. Донецьк)

Скажу відверто...




Мартинюк Микола. Під мурами твердині : історична повість : [для серед. і ст. шк. віку] [текст] / М. І. Мартинюк ; худож. А. П. Гупало. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 128 с.

Все проходить,

 та не все забувається…

(Іван Бунін)

 

Скажу відверто, коли вирішила написати відгук на історичний роман для дітей та підлітків «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка, в мої плани аж ніяк не входило висловлювати свої філософсько-психологічні міркування щодо дій влади та якостей особистості, у руках якої вона зосереджена. Вочевидь, що у контексті сьогоднішнього історичного моменту загострюється та актуалізується постулат, що влада є небезпечним інструментом, особливо, якщо вона перебуває в руках неосвіченої, запальної або злопам’ятної людини.        

Перепрошую, але у грудні 2013 року історичні паралелі напрошуються самі собою…Особливо, коли поринаєш у світ неспішної історичної розповіді, в якій розглядається гідний приклад для наших сучасних політиків. Таким літературним прикладом слугує книга «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка. Автор знайомить читача з історичними реаліями тринадцятого сторіччя: Волинсько-Галицьке князівство під керівництвом Данили Романовича.

Текст книги пройнятий темою вибору: вибору істинно людського... Чесність і непорядність, гордість і пихатість, вірність і віроломність − ось далеко не повний перелік якостей, які характеризують міру порядності політика і лідера нації в усі часи.

Без винятків.

Здатність без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, − теж у цей список. Наявність толерантності, тобто якості, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру − ще плюс. Присутність у лідера поваги і терпимості − це те, що може з’єднати і зробити сильними націю.

До чого це? Увімкніть ТВ, подивіться, послухайте.

А цікаво, які б коментарі ми змогли почути від князя Данила стосовно сучасних подій в Україні? Звичайно, це питання риторичне, можна тільки фантазувати на цю тему. Але, усім зрозуміло, що ніколи, ні в минулому, ні у сьогоденні насильство не змогло вирішити жодного конфлікту.

Про князя Данила Романовича читала ще в шкільних підручниках історії десь у середині 70-х років. Тоді щиро і по-дитячому була здивована, що центр культурного, політичного та військового життя міг бути зміщений далеко на захід від Києва чи Москви. І дійсно, рівень інформації не гарантує глибини. Глибина з'являється тоді, коли сама людина, проживаючи і обдумуючи життя, визначається з істинними цінностями і боргом перед своїми нащадками.

Але поруч із князем автор показує його однодумців, бояр і посполитих, чоловіків і жінок, людей у віці і зовсім юних. Яке різнобарв’я художніх образів! Людські психотипи, описувані Миколою Мартинюком, дають можливість зрозуміти сили і стабільності людського потенціалу українця, слов'янина, відданого своїй землі.

Історичні дати, які відображені в книзі, − це всього лише невелика частина часового відрізка правління князя Данила. Але аж ніяк не сама неважлива. Це період другої злуки Волинсько-Галицького князівства, − дуже важливого періоду для пролонгованого історичного аналізу існування нашої країни.

Що ж до історичних паралелей, то метою князя Данила була не ізоляція від європейських держав. Навпаки! Недарма він активно втручався у велику міжнародну політику, поєднував своїх дітей шлюбом із європейськими нащадками королівських сімей. Він свідомо діяв на благо народу, бо мав на меті залишити після себе добру память як правителя, котрий відбудував і зміцнив державу у важкі часи.

Коли ж державний керманич не враховує ані досвіду попередників, ані політичної ситуації, то «шита білими нитками» хибна мета дає поштовх народові втручатися у його політичну діяльність. На жаль, спостерігаючи за сучасними політиками, стає по-людськи шкода тих недалекозорих політичних «легковаговиків». Всі ми розуміємо, що слави князя Данила Галицького вони ніколи не досягнуть. Навпаки, є перспектива залишити після себе чергову «руїну». І, перефразовуючи Апдайка, скажу: тому, кого не зацікавила історія як предмет, хто не робить висновків із історичного минулого країни, я б порадила підготуватись до життя, повного невігластва і чорної роботи.

Також хотілося б відзначити якість видання книги. Прекрасна обкладинка, якісний папір, численні історично витримані ілюстрації, виноски в тексті, зроблені з неабиякою фантазією, що тактовно роз’яснюють текстові терміни, − все це викликає повагу до автора за смак і терпіння у виданні свого творіння і подяку спонсорам за надану можливість читачеві отримати на виході високоякісний продукт – справжню Книгу.



// http://ualit.org/?p=11482

Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (13.12.2013)
Переглядів: 243 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]