Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Рецензія на детективний роман В'ячеслава Васильченка «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки»

06.01.2015

Карина Корнієнко (м. Київ)
 
«Захочеться повернутися ще…»


 

Васильченко В’ячеслав. Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки : детективний роман з елементами містики / В. М. Васильченко. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 336 с.

Книги бувають різні. За все життя ми читаємо їх безліч. Деякі з них проходять повз нашу пам’ять, вони є одноденними, банальними, часом навіть нудними. Їх не хочеться пізнавати, з їхніми героями не хочеться співіснувати, не виникає бажання крокувати сторінками та діяти з героями поруч. Книги бувають різними навіть тоді, якщо вони написані в одному жанрі. Не можу сказати, що я багато детективів прочитала за своє життя, не можу сказати, що я була їх прихильницею. Але стала відтепер, коли прочитала книгу В’ячеслава Васильченка «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки».

Хочу зазначити, що книга має цікавий сюжет. Сенсу переказувати його я не бачу. Має ж залишатися інтрига, чи не так? Одне можу сказати, що пригоди пана професора, який носить символічне прізвище Лисиця, є цікавими та захоплюючими. Читаючи роман, ти опиняєшся поряд з його героями, ти ніби вносиш свою лепту до викриття злочину, до пошуку вбивці та до розкриття усіх таємниць, що приховані автором на сторінках його творіння.

Не можу дозволити собі не висловити коментар стосовно мови автора. Без жодних перебільшень говорю, що вона є довершеною та досконалою. Пан В’ячеслав вдається до використання порівнянь: «Вторгнення на територію самотнього робінзона»,  «Цікавий своїми розмовами, як стрілки піскового годинника»; метафор: «багатоповерхівка здогадів…», «серцева пожежа…»; фразеологізмів: «ловити облизня». Крім того, відомо, що письменник – це людина творча, зі своїм особливим підходом до викладення інформації. Тексти В’ячеслава Васильченка є саме такими, тобто особливими, адже автор використовує елементи розмовного стилю («розслабон, депресняк, фотка»), що є сміливим рішенням. Проте завдяки цьому текст для сприймання не є обтяжливим, він є легким. Доповнює вишуканий стиль мовлення чимала кількість оказіоналізмів («здивованоокий , глибокозадоволено, засльозіле срібло»).

Цінними та корисними виступають філософські думки та позиції автора, які він виголошує устами своїх героїв. («Усе в нашому мудрому Всесвіті врегульоване і збалансоване: хочеш більше, ніж маєш, віддай більше, ніж віддаєш»).

Цікавості роману додають також численні історичні довідки, інформація, пов’язана зі стародавньою міфологією як нашої країни, так і світу загалом.

У романі я помітила ще одну цікаву деталь. В детективі наявні елементи інтертекстуальності. Один з героїв на початку роману розповідає про неординарну істоту, яка зветься «блодхаут» – це пес, який здатен знайти людину за шлейфом запаху, що вона залишає після себе. На мою думку, на створення такої, можна сказати деталі, автора надихнув роман Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом», адже тут також читач може спостерігати схожий образ: «собака-слідчий», для якого немає перешкод у пошуках злочинця. Зауважу, що такий випадок говорить про освіченість автора не тільки у мовознавстві, але й на літературознавчій ниві.

Є ще один нюанс, на якому варто зосередити увагу. Текст можна сприймати як своєрідну екскурсію по Києву. Адже автор настільки реалістично описує різні місця Києва, що інколи ти просто забуваєш, що ти тримаєш у руках книгу. Виникає певний ефект, асоціація, ніби ти йдеш тими вуличками, які описані в романі. Тож, на мою думку, цікавою ідеєю було б створення фільму за романом.

Отже, якщо ви не любите детективи – ця книга все одно для вас. Захоплююча, таємнича та загадкова історія не зможе не підкорити навіть затятих прихильників комедій. Ця книга є універсальною, тією, яка закарбується у пам’яті, тією, до якої захочеться повернутися ще.
Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (06.01.2015)
Переглядів: 389 | Рейтинг: 2.9/8
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]