Головна » Статті » Рецензії » Рецензії

Міні-рецензія на книгу В'ячеслава Васильченка «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки»
15.11.2013

 Тетяна Зінченко
 
 ...


 

Васильченко В’ячеслав. Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки : детективний роман з елементами містики / В. М. Васильченко. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 336 с.

«…Будь-яка складність – завжди проста. Варто лише подивитися на неї з правильного боку». О! Геніально, бо просто, і я вичитую все нові й нові геніально прості речі й дивуюся собі, чому, власне, я сама до цього не додумалася. Читаю роман «Дворушники» В. Васильченка. Я чесно зізнаюся, що детективи – трішки не моє захоплення. А ось захопилася – усім! Філософська складова роману – причина захоплення № 1. Є в цьому романі щось сковородинське: читаєш ніби книжку, а насправді шліфуєш власне світосприйняття, власні думки. Просто ставиш крапки над «і» – настільки об’ємні колізії роману, настільки логічно виважені, обґрунтовані, що книжку можна сприймати ще й як посібник з дедукції чи логіки. Захоплення № 2 – мова. Що вам сказати, друзі! У романі мова царює – вона буяє, цвіте, міниться, збагачується. І ти вже не сумніваєшся, чи є в словнику слово «здивованоокий» чи «сміхонасолода». Вони так личать нашій мові! Захоплення № 3 – сюжет. Ну це само собою: відбувається вбивство двох красунь – дружин дуже заможних чоловіків – за цілковито схожим сценарієм: з перегризанням шиї вовкулакою, з розкішними в усіх відношеннях коханцями і коханням перед убивством. І – стільки героїв, стільки дрібних колізій, сюжетних ліній, що я спеціально поставила собі за мету відслідкувати, чи вдасться автору звести докупи все те дрібненько плетене-переплетене. Вдалося – сама дивуюся такій філігранній скрупульозності. Окремо про ліричну лінію роману. Сам жанр детективу кохання забороняє: подіє мають розгортатися на стосунках між сищиком і вбивцею і не відволікатися на «мило». Кажу по секрету: відволікання було таке миле! Захоплення № 4 – головний герой роману. Здається, я захопилася Богданом Лисицею, як у дитинстві – кіногероями. І не тому, що автор добряче приклався до образу мужчини-перфект. Просто знаю, що такі люди є насправді: працьовиті й чесні. І все! Все інше – то ситуативне. Але будь-які ситуації з таким героєм просто укріплюють переконання, що світ прекрасний, якщо вони є. Він відмовляється за 100 тисяч «баксів» за мовчання. Не боїться стати заручником убивці добровільно, щоб звільнити від цього жінку і щоб остаточно розв’язати всі загадки вбивств, тобто щоб завершити свою роботу. І що за цим стоїть вірна , він знає, але є ще вищі закони, які таких людей бережуть. Ці закони діють насправді . Я просто констатую цей факт, а роман вас захопить всім виром його доведення.


// https://www.facebook.com/photo.php?fbid=618780408182695&set=a.107797772614297.11984.100001522237882&type=1&theater.
Категорія: Рецензії | Додав: Dyrektor (23.11.2013)
Переглядів: 470 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 1
1  
Оце вже вопше бальзам...

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]