19.09.2014

Віталія Кречун-Добра
 
...



Васильченко В’ячеслав. FaкiR : детективний роман / В. М. Васильченко. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2014. –  396 с.

Імовірна iсторiя з блискавичним сюжетом, переконливим описом мiсця дiї та необхiдною пропорцiєю позитивних i негативних персонажiв. Приголомшлива сумiш дiї та iнтриги. Це все можна знайти в детективному романi В. Васильченка «FakiR».

Багатство i величезна креативна сила дивовижної фантазiї В. Васильченка – це риса його таланту. У здатностi його уяви є така особливiсть – багато подробиць. Пiсля «Дворушникiв…» не думала що може бути щось краще написано. «FakiR» – це не одноразове чтиво, яке беруть у відпустку, а пожива для читачів із різними запитами, досвідом і горизонтом сподівань. Цей роман може стати стрічкою, якщо текст потрапить до рук тямущого режисера. В. Васильченко крок за кроком відновлює картину злочину, а читач слідом за оповідачем може робити також свої висновки (хоча, автор майстерно вмiє заплутати читача i направити його на хибний слiд). При цьому дійсна картина проясняться тільки в самому кінці роману. Тим самим В. Васильченко досягає ефекту, що робить необхідний вплив на читача. Загадка розгадана, але відчуття жаху залишається, тому що жах корениться саме у фатальному збігу обставин, у безглуздості вбивств.

«Завжди є хтось розумнiший за тебе….» – такими словами вiтає читача книга, i тiльки прочитавши її, розумiєш змiст цих слiв.

Цього разу подiї вiдбуваються на островi Авгi в Егейському морi. Богдан Лисиця, пiсля «шлюбного фiаско», їде вiдпочивати в пансiонат «Прерiя». Їдучи на катерi «Делавар», Богдан познайомився з поетом Марком Тейлором. Познайомившись, стали обговорювати подiю, яка трапилась вночi. В готелi «Пергамос» пограбовано доньку мiльйонера Антонiса Димитрiадiса Пенелопу. Вкрадено всi її коштовностi. Також, на вулицi Андрiанопулу знайдено труп невiдомого чоловiка. Бiля трупа виявлено напис кров’ю «мiстер Чужi Обличчя»… Приїхавши на острiв, Богдан отримав оригiнальний «Привiт вiд Ункаса». А це вже справдi стало цiкавинкою для обох (Богдана i поета). Хоча, найцiкавіше розпочнеться наступного дня їхнього перебування на островi: перше вбивство, з якого й розпочнуть своє власне розслiдування Богдан i Тейлор (оскільки одним вбивством все не закiнчиться). Хто вбивця, i яким ФОКУСОМ викрито вбивцю можна дiзнатись тiльки прочитавши роман.

Богдан Лисиця («мiстер Фокс», «Соколине Око») – обережний, спритний, умiє робити фокуси. Герой аналізує, зіставляє факти, бере під сумнів усяку деталь і всяке припущення, контролює усiх. У хід ідуть його величезна ерудиція й потужна здатність до логічного міркування. Богдан приваблює тим, що він «живий» і чесний із собою – не цинічний стереотипний слідчий, не детектив-надлюдина штибу Шерлока, не «мудрий старший чоловік», який життя прожив і все на світі знає.

С. Васильченко вiдзначав: «Українському письменниковi доводиться тягнути два плуги: писати художнiй твiр i разом творити для нього мову». Що ж до роману В’ячеслава Васильченка, то маємо твір – детектив, написаний добірною українською мовою. В текстi можна знайти велику кiлькiсть афоризмiв («В жартi жарту небагато», «Нi вуха не побачити, нi лiктя не вкусити», «Їсти – це потреба, умiти їсти – це мистецтво», «Двi випадковості – це вже закономiрнiсть», «Страждання i спокуса в одному флаконi», «Хлiбом не годуй, а дай похвалитися на людях», «Мрiя – це насамперед смiливiсть. Смiливiсть пiднестися над страхом. Страхом програти життю».), фразеологiзмiв (У кишенях не гори золотi, I не кисле, нi солоне не снилося, «золотопера пташка», Вище голови не стрибнеш, Не того польоту пташка, Горе-факiр всемогутнiй), індивідуально-авторські образні тавтологізми (Сонна думка думає про думку, Нам ще краще, нiж краще, Ловiння гав у супроводi биття байдикiв). У портретi, дiалозi, ситуацiї, в головнiй iдеї твору, як i в подробицях опису звучить iронiчний тон – вiдкрито чи у пiдтекстi, весело чи в’їдливо. Iронiя може бути всеохоплюючою, а може викликати просто смiх, розважати, як один iз засобiв гумору.

Підсумовуючи, можна сказати, що «FakiR» В. Васильченка – напрочуд якісний зразок сучасного детективу. Роман свіжий і цікавий, повторюся, для широкої аудиторії. Маю свій перевірений критерій оцінки тексту: якщо хочеться перечитати, отже, книжка хороша. А якщо хочеться перечитати детектив, та ще й цитувати окремі шматки… це варте того, щоб запам’ятати ім’я автора чи бодай назви його роману. Тим, хто ще не запам’ятав, звісно.

// https://www.facebook.com/groups/154678394737489/291063004432360/?notif_t=group_activity