Головна » Статті » Рецензії » Рецензії |
29.12.2012 Жанна Куява (м. Київ) Найемоційніші книжки 2012 року Мартинюк Микола. Під мурами твердині : історична повість : [для серед. і ст. шк. віку] [текст] / М. І. Мартинюк ; худож. А. П. Гупало. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 128 с.
...у рейтингу суб'єктивних читацьких відчуттів. Як і торік, підсумовую прочитане. Щоправда, було його не так багато, як хотілося б. Але деякі новинки таки викликали у мене яскраві враження та емоції. Як писала торік, (зокрема тут – http://sumno.com/article/najemotsijnishi-knyzhky-roku/), я читаю книжки серцем (потім, звісно, підключаю мозок:):) Тому й цього разу хочеться згадати про твори, які викликали найбурхливіші емоції. (Це не означає, що нічого іншого після читання не почувала, просто саме такі виникли асоціації). Якщо в когось вони інші – діліться! Бо ж головне те, що ми говоримо про книжки:) Цікаво, що торік мені йшлося про роздратування, пригніченість, розпач, занепокоєння, зніяковілість, симпатію, азарт, захоплення, піднесення, зворушливість, здивування та цікавість. А цього разу…
6.Здивування. Історична повість лучанина Миколи Мартинюка «Під мурами твердині» заснована на реальних, але дуже далеких подіях, коли 6 грудня 1227 року в селище Жидичин, що під Луцьком, приїхав молодий князь Данило, син Великого князя Романа Мстиставовича з династії Рюриковичів. І от разом з братом-княжичем Васильком вони вирішили об’єднати роздроблені після смерті батька Волинсько-Галицькі землі. Твір із першої сторінки переносить читача у ті прадавні часи і дивує уже на початку: річ у тім, що він написаний непростою мовою. Микола Мартинюк пропонує нам свою прозу як суцільний снігопад стародавнього, самобутнього, колоритного й навіть автентичного волинського словотворення. Тут вам замість відчайдухи – одчаюга, замість думки – помір, замість півня – кокот, а замість злодія – тать. І спиняється погляд на сполученнях «бегетання ярчат», «шмуляння патика», «пристаркуваті зіваки», «жовтороті зіпаки» тощо... Словом – не буде часу на опочивок і це теж виявляється несподіванкою, адже готуєшся до читання підліткової повісті:) Мусиш слідкувати за кожним словом, за кожною дією – чи то автор про підступність і зраду повідує, чи запеклі бої описує, чи кохання, розчарування ба навіть красу природи емоційно й зворушливо відтворює... Перед нами – ніби фільм із дуже короткими епізодами. Відволічешся на мить – і загубиш нитку сюжетного плетива, заплутаєшся у прочитаному:) І ще дещо спантеличує те, що в книзі зазначено, мовляв, цей твір адресовано аудиторії середнього та старшого шкільного віку, але чомусь мало віриться, що, приміром, шестикласники подужають "сей непростий говір і важкувату повідь". Чи, може, я давно у школі не була?:) | |
Переглядів: 919 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0 | |