Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Про участь ПВД «Твердині» у презентації від Національного музею літератури

01.03.2015

Крістіна Миськів

Скромний український гуморист

«Я вірю в кращий час, я вірю в вороття

в країні вільного життя…»

(Володимир Самійленко)

Четвер, двадцять шосте лютого, чотирнадцята година і безліч людей, що заповнюють простір одного із залів Національного музею літератури України. Усі вони прийшли вшанувати пам’ять Володимира Самійленка, сатирика і гумориста, що був справжнім патріотом України. У залі стає все менше вільних місць, поважні жінки середнього віку, в окулярах та з примірниками книжок Самійленка чекають на початок заходу. Кожен прийшов сюди зі своєю метою: хтось з професійного інтересу, інший захоплюється літературою, а для когось такий захід – це зайва можливість побути наодинці з поезією та владнати свої думки.

Поки збиралися люди, жіночка, що сиділа поруч зі мною, оглядала залу. За кілька хвилин я почула її невдоволений голос: «Хоч би книжки на полицях поскладали. Залишу їм зауваження в музеї». Дійсно, книжки хаотично розміщувалися на полицях, проте в цьому була певна магія. Все було в природному вигляді, так як воно було завжди. Такий своєрідний безлад – це натяк на те, що книжки теж живі, кожна дихає своїм життям, і кожна приховує свою історію…

Пройшло вісімнадцять хвилин від запланованого початку і з нами привіталася представник видавництва «Веселка»: «Сьогодні цей захід присвячений виходу книги Володимира Самійленка «Слова і думки». Після цих слів вона запросила до слова Михайла Гнатовича Чорнопиского – голову Комісії фольклористики Наукового товариства імені Т. Шевченка. Це скромний чоловік у класичному костюмі, окулярах та з теплотою в очах… «Лекцію читати нема потреби, адже вийшла книжка, – сказав Михайло Гнатович, – треба послухати слова Івана Франка про Самійленка. Це єдиний портрет, що залишив нам Іван Якович. Самійленко – це українець, свідомий українець, який усією душею відданий своїй країні. Немає такої народної болячки, яка б не відгукнулася в серці Самійленка. Він – син полтавської землі, панської наймички. Він став студентом Київського університету і був єдиним з такою біографією і таким соціальним статусом. Єдиною любов’ю Володимира Івановича була синівська любов до України. Він проніс цю любов до останнього подиху».


Коли я чула голос цього чоловіка, що захопливо розповідав про творчість Володимира Самійленка, здавалось, що всі сили ідуть на цю розповідь, на цю сповідь… Одразу видно, що людина любить свою роботу, захоплюється нею, та душею відчуває кожен гострий момент життя улюбленого письменника. Михайло Гнатович кілька разів вибачився за довгу промову, проте кожне його слово допомагало зрозуміти, що Володимир Самійленко – надзвичайно цікава і важлива постать в історії української літератури.

Також нам з величезним задоволенням представили унікальні світлини, які раніше були в архівах різних музеїв. Зараз ці фотографії вперше представили на загал. Це фотокартки підвального приміщення, де жив Самійленко перед смертю, березовий хрест на могилі українського письменника та портрет Володимира Івановича.

«Збірка «Україна», – продовжував Михайло Гнатович, – найповніша збірка Самійленка з передмовою Івана Франка». Цими словами науковець завершив свою доповідь. Після неї залишилося незрозуміле почуття… багато нового, чого зовсім не розповідають у школах прозвучало зараз. Шкода, що шкільна програма не передбачає того, щоб діти знали правду, щоб молоде покоління зростало на чесній інформації.

Літературний захід тривав, і наступним до слова запросили директора видавництва «Твердиня», письменника Миколу Мартинюка. «Хочеться, щоб віднайшлася та частина творів, яка втратилася. Я хотів би прочитати ці твори, потримати їх у руках… адже це так цікаво. Самійленко зупинявся у моїй рідній Рівненщині, жив близько тижня. Тож цей український митець пов’язаний з Великою Волинню. Коли я вивчав творчість Самійленка, я побував в усіх місцях, де зупинявся Володимир Іванович», ­­– такими словами розпочав свій виступ Микола Мартинюк. Він привітно посміхався, розповідав щиро та відверто. «Зараз такий час, який спонукає до читання поезій. Самйленко – це людина, яка дивилася крізь віки. Кажуть, що він був м’якотілим. Проте, можна бути фізично і зовнішньо м’якотілим, але внутрішньо – надзвичайно сильною людиною». Справді, поезія змінює людей… і якби кожен із нас по-справжньому розумів глибину поетичних рядків, ми стали б іншими, світогляд наш змінився б, і почали б ми думати зовсім по-іншому…

Наступна частина заходу – виступ народного артиста України – Святослава Максимчука. Цей чоловік вразив своєю харизмою… кожен його жест, вираз обличчя чи погляд передавав настрій поезій, які він декламував. Мурашки бігали по спині від тих вигуків та від інтонації з якою артист читав вірші Самійленка. Душа Святослава глибоко пройнялася рядками поезії талановитого українського поета. На жаль, не всі у залі розуміли важливість того, що відбувалося. Жінки, що сиділи поруч, не могли втримати сміху… а я, дивлячись на їхні червоні обличчя, відчувала сором та огиду… а зараз, навіть бракує слів, щоб висловити всі ті почуття, що переповнювали мене у ті хвилини…

О п’ятнадцятій п’ятдесят усі зааплодували, деякі полегшено зітхнули… і почали поспіхом збиратися… літературний вечір завершився, але емоції в кожного залишилися свої. Я довго пам’ятатиму очі дослідників, які крізь себе пронесли творчість знаменитого сатирика, патріота… і надзвичайно талановитої людини – Володимира Івановича Самійленка…

Загалом, вразило те, що є ті люди, які справді захоплюються творчістю знаменитих українських митців, вивчають їхній життєвий шлях та передають це наступним поколінням. Дуже важливо, щоб кожен із нас пам’ятав своїх героїв, розумів їхній внесок у долю нашої держави та був щиро вдячний за ті праці, яка залишили талановиті митці своїм нащадкам…

Життя Володимира Самійленка цілком наповнилося гострим болем за рідну країну, за свій народ… тому кожну свою емоцію, кожен подих він вклав у свою поезію. Гумором та сатирою він намагався вплинути на ті події, які його хвилювали… і можливо, зараз… більше ніж 100 років потому люди зміняться… і здійсниться мрія скромного українського гумориста…

 

Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (01.03.2015)
Переглядів: 173 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]