Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Про свято поезії в Луцьку на Стрітення

Оксана Головій     


«Проблеми книговидання у нас нема. Є проблема книгочитання»
 

// http://simya.com.ua/articles/57/

Особливій атмосфері цього п’ятничного вечора сприяла, здавалося б, сама природа: бо коли ще можна упіймати музу за зап’ясток, як не мандруючи сутінковими злегка припорошеними останнім снігом стежками? Та й дата зустрічі із волинськими письменниками, що її цього разу було зорганізовано в арт-кафе «Стоп-кадр», виявилася знаковою: 15 лютого, Стрітення!

Тож у день, коли зима з весною зустрічається, під чарівну музику, що її із надр скрипки видобували талановиті руки Тетяни Грищук, зустрілися поезія і проза, сатира й лірика. У напівтемряві зали в доволі камерній обстановці лунали слова про вічне і таки найголовніше.

«Нехай наше товариство не є таке численне, – зауважив у вітальному слові журналіст і письменник Іван Корсак, – можливо, на якусь таку собі екстравагантну подію прийшло би більше люду. Але культуру ніколи не творили надто великі товариства. Хочеться вірити, що отакі ось зустрічі із письменниками будуть проходити не тільки в Луцьку. У нас нині багато чути голосінь за книгою, мовляв, книгу губить інтернет, книгу губить телевізія. Та смію нагадати, що 862 року рівноапостольний Кирило у Корсуні, тому, що зараз у межах Севастополя, виявив Святе Письмо, писане руськими письменами. Я вже не кажу про наступні роки. Попри всі негаразди, яких чимало на світі, українська література розвивається, вона посідає у світовому контексті своє належне місце».

Іван Корсак зауважив, що величезний внесок у розвиток літератури робить Волинська організація НСПУ, роблять волиняни, які люблять свою землю, люблять свій люд і творять цікаві книги.

«Торік у вересні до нас приїжджало багато поетів із різних країн, – пригадав голова Волинської організації НСПУ Олег Потурай. – Ми слухали наших європейських колег, спілкувалися з ними. А потім якось ніби сам собою напросився такий висновок: по добру літературу не нам у Європу треба йти, а Європі до нас! Бо в Україні література завжди була на високому рівні, до того ж завше – одухотворена, чого немає за кордоном. І останні книжки, що вийшли у нас торік, це яскраво підтверджують. Зокрема, найкращою поетесою в Україні було визнано нашу Надію Гуменюк. Вона отримала одну з найпрестижніших в Україні премію за найкращу лірику – Премію імені Олександра Олеся».

Відмітивши, що зустріч на Стрітення – знакова для усіх присутніх, Надія Гуменюк привітала присутніх зі святом, відтак презентувала свої твори: «Янгол у сірому» – дипломант «Коронації слова-2011», збірку казок для дітей, а також книжку, яку, як зізналася сама письменниця, бачили поки що тільки кілька людей – «Чупакабра і чотири мушкетери», що вийшла у видавництві «Грані-Т». «Знаю, що діти вже давно запитують у книгарнях, коли надійде у продаж ця книжка, – зауважила пані Надія. – Тож хочу потішити своїх палких юних шанувальників: скоро книжку можна буде придбати».

Про письменника й журналіста Володимира Лиса без усілякого пафосу Олег Потурай сказав: «Він підняв нашу літературу на такий щабель, що багатьом до нього ой як важко дотягнутися». Направду, його роман «Століття Якова», розповідь про людину у вирі реальної історії, – одна з найбільш захопливих книжок з-поміж написаних в Україні за останні роки. Чого вартий лишень той факт, що роман продається уже п’ятим (!) накладом. Серед новинок автора – роман «Іван і Чорна Пантера» про пригоди супермоделі та сільського хлопця Івана. «У цьому романі я намагався поєднати... Полісся з Африкою», – зауважив Володимир Лис. Окрім того, у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» перевидано роман «Маска», а у видавництві «Богдан» вийшов фантастичний роман «Щоденники Ієрихар» та повість «Ваза». «Веду до того, що коли раніше книжки видавали переважно у Києві, то зараз естафету перейняв Харків, а на друге місце виходить невеликий Тернопіль. Луцьк також не пасе задніх: «Твердиня», «Терен», набирає обертів видавництво «Ключі», – додав письменник.

По-особливому звучали цього вечора неповторні верлібри Клави Корецької, сповнені глибинного філософського змісту: «...Коли проминає життя... Стоїш сторопіло під сонцем призахідним, як бусол на висохлому болоті...».

Поет, прозаїк і водночас – видавець, талановитий науковець Микола Мартинюк, директор ПВД «Твердиня», на зустрічі читав ті свої поезії з нової збірки «Світ за Брайлем», що їх любить найбільше, ті, які є особливими у його житті. Також присутні на вечорі мали нагоду почути найновіші поезії Миколи Мартинюка, «свіженькі», як сказав сам автор.

«Дуже приємно, що нині в залі є ті, кому дав Бог творити, кому дав Бог видавати книги, а також ті, хто не мислить свого життя без книги, – зауважив завідувач видавничого відділу «Ключі» Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату Дмитро Головенко. – Маю передусім запевнити, що проблеми книговидання в Україні сьогодні немає. Є проблема книгочитання. Нині автори представили нам чудові твори. Але як оту книгу донести до нашого волинянина? Тож саме отакі зустрічі дуже важливі сьогодні. Адже хочеться, щоб наші люди не лишень смачно пили та їли, а й смачно читали. Наразі інтерактив письменника з читачем вельми важливий та доречний».

Неабиякою родзинкою цієї зустрічі, втім, як і завше, став виступ журналіста й письменника Василя Простопчука. «Побутує думка, що книга – це багато, а телевізор – більше, – прикро зауважив він. – Але отакі ось зустрічі – це суттєвий поступ назустріч читачеві. Торік вийшов черговий том моїх «Непристольних гномів», і тут є такий рядок: «А можна наших вчених запитати: коли загасне сонце, як читати?»

На спомин про День закоханих, що був напередодні, Василь Простопчук узяв з собою, як сам висловився, кілька своїх гном-жартів про любов:

Гареми вершимо…

Хоч є окремі…

Ти будеш першою

в моїм гаремі.

Оздоблю золотом

чарівну квітку,

наповню солодом

гаремну клітку,

осиплю віршами…

Але доволі:

як бути з іншими,

які на волі?

Або ж:

...Що довший погляд жінки у вікно, то холодніший на сімейне ложе...

Чи отаке:

...який у вас дівочий стан, такий і стан любові...

Щоразу, читаючи чи слухаючи гноми Василя Простопчука, мимоволі хочеться зняти капелюха перед його дивовижним талантом у такі короткі сентенції вкладати такий глибоченний зміст!

А ще неабияк подивували читачі, присутні на заході. Зокрема кардіолог Анатолій Остап’юк, який вельми натхненно декламував уривок із «Берестечка» Ліни Костенко, та бард Микола Більшевич. Видавалося, що слова, які промовляли їхні вуста, виходили із самого серця.

Загалом же варто сказати, що отакий ось обмін енергією між читачами й авторами залишив приємний теплий спомин у серцях людей, які не пошкодували часу і завітали на зустріч із волинськими письменниками. «Нехай прекрасне супроводжує вас на усіх шляхах», – сказав на прощання Іван Корсак. І ми вторимо йому: хай у житті кожного буде якомога більше світлого та прекрасного. Адже для цього треба зовсім небагато. Розпочнімо з книги! Бо ж, як сказав хтось із мудрих, найкращий у світі кінотеатр – це мозок, і ти розумієш це, коли читаєш хорошу книгу.

Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (05.03.2013)
Переглядів: 244 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1  
Молодці-митці.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]