Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Про переклад «Спогадів з Полісся, Волині і Литви» Юзефа Ігнація Крашевського українською мовою
12.09.2013 

Часопис «Волинський Монітор/Monitor Wołyński»

Спогади Крашевського про Волинь переклали українською

 
У Львові цими днями в розпалі щорічний книжковий форум, у якому беруть участь кращі видавництва з України та найближчого зарубіжжя. Луцьке видавництво «Твердиня» привезло до Львова аж 28 книг. Серед них також присутня цікава новинка – «Спогади з Полісся, Волині і Литви» Юзефа Ігнація Крашевського.
 Про цю працю, а також особливості книговидавничого процесу розповів директор поліграфічно-видавничого дому «Твердиня» ... Микола Мартинюк.

Пане Миколо, коли у Вашому видавництві виникла ідея видати саме Юзефа Ігнація Крашевського?

– Такий задум з’явився років зо два тому, коли готували черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2012 рік» і закцентувалися на ювілейній даті – двохсотлітті від дня народження митця. Лишити поза увагою такий факт, звісно, не могли, причому з кількох причин. По-перше, давно знаємо, що цей автор тривалий час (добрих 15 років) мешкав і творив на Волині. Омельно, Городок, Губин – це колись його маєтки, бував у Городці (нинішня Рівненщина), ще шість років жив у Житомирі (тодішній столиці Волинської губернії). По-друге, нам зімпонувало й те, що Крашевський – номінант «Книги рекордів Гіннеса» за кількістю написаного. Й, по-третє, було відомо нам про два різних, відмінних між собою навіть назвою, видання унікальної праці про наш край – віленське 1840 року «Спогади з Волині, Полісся й Литви» і паризьке 1860 року «Спогади з Полісся, Волині і Литви».
На той час ми вже тісно співпрацювали з науковцем із Рівненщини Володимиром Шабаровським над підготовкою унікальної краєзнавчої книжки «Караїми на Волині. Штрихи до портрета загадкового народу». Якось у приватній розмові він зізнався нам, що працює над перекладом паризького раритету Крашевського, а дещо згодом показав уривки з виконаної роботи. Відтак працею зацікавилися не лише ми, а й Експертна рада з питань видавничої справи при облдержадміністрації, й було вирішено втілити цей проект у життя. Щоправда, на підказку Вальдемара Пясецького, було дозамовлено як додатки переклад розділів про Луцьк, Волинь, Млинів, Дубно з першого видання «Спогадів…». Із цим завданням пан Володимир упорався не згірше від попередньої праці, виконаної на добротному фаховому, художньому й естетичному рівні, на противагу аналогічному київському перекладу, який хоча й раніший від нашого, але є радше технічним і не передає адекватно духу епохи, в яку творилася сама праця.

Це не перша книга, яка вийшла у «Твердині» і пов’язує українську культуру з польською.

– Звісно, не перша. 2009 року ми втілили в життя два польсько-українські проекти: білінгву «Зелений: отже, існуєш. Польські поети-сюрреалісти», укладену доктором філології з Донецька Анною Білою, і розвідку «Українська література в Польщі» Віктора Яручика. Про польські місця у Старому місті йдеться у щойно виданій книжці «Пройдімося давнім Луцьком» Вальдемара Пясецького. Незабаром запропонуємо нашим читачам антологію сучасної української літератури, твореної в Польщі, під назвою  «Наближені до України», укладену й упорядковану Віктором Яручиком. Плануємо видати також переклади польських авторів, здійснені Анною Багряною, але про це – трохи згодом.

Що зі «Спогадів з Полісся, Волині і Литви» польського автора вас найбільше вразило чи здивувало?

– У «Спогадах…» Крашевський представлений не лише як ретельний дослідник-краєзнавець, белетрист, а й художник-графік, що ще однією іпостассю засвідчує багатогранність творчого генія митця. До слова, видання ошатно ілюстровано авторськими малюнками, ініціалами, замальовками титульних аркушів тощо. Ну, і, звичайно, вражає широта охопленого, скрупульозно опрацьованого й розкритого матеріалу. Словом, плодючості автора можна тільки позаздрити.

Книжка Юзефа Ігнація Крашевського вирушила на найбільший книжковий ярмарок України – львівський. Яких оцінок цього видання очікуєте?

– Ви знаєте, коли ми бралися за втілення цього задуму, то нас передовсім цікавила висока інформативність книжки, її естетика. Будемо дуже задоволені, якщо наше видання знайде відгук у широкого кола читачів і поціновувачів рідної історії, в тому числі й у Польщі.

Пане Миколо, знаю, що на книжковий форум у Львові Ваше видавництво привезло аж 28 книг. З огляду на здобутки видавництва, не віриться, що в Україні книжкова галузь занепадає.

– А ніхто й не повинен казати, що занепадає. Це – лицемірство, намагання невдах виправдати бездіяльність. Як може занепадати книжкова галузь, якщо новітні видавничі технології, навпаки, дають можливість їй потужно розвиватися? Інша справа, що сьогодні в Україні повністю розвалена, а отже працює неорганізовано, спорадично, система розповсюдження. Саме тут, переконаний, потрібно шукати корінь зла, якраз це відчутно гальмує розвиток видавничої галузі, позбавляючи її динаміки поступу та повноцінного ринку збуту.
Щодо амбіцій – то як же без них? Це саме той рушій, який просуває бізнес. Нещодавно на сайті «Літературна Дніпропетровщина» в рубриці «Де опублікувати твір?» знайшов таку характеристику «Твердині»: «Маленьке видавництво, хоча й досить активне у своєму піарі». Важко не погодитися. Знаєте, аби в нас був стартовий капітал або інвестиції такі, як у деяких успішних нині українських видавництв, ми, цілком можливо, так само могли би стати лідерами книжкового ринку.
А відносний успіх наших книг вбачаю в тому, що ми ніколи не брали в роботу і не пропагували проектів завідома нецікавих нам самим. Візьмімо хоча б для прикладу представлені нами на Форумі «коронаційні» новинки, котрі пройшли потрійний ретельний відбір – експертів, журі й видавництва: «Я, Миколайко…» Зінаїди Луценко, «Нічниця» Жанни Куяви, «Притулок для прудкого біса» В’ячеслава Васильченка, «Під мурами твердині» моя, літературно-критичні й літературознавчі розвідки «Цебер амброзії» Івана Лучука, «Повторення пройденого…» Євгена Барана, «Семіосфера Миколи Бажана» Миколи Кодака, поетичні збірки «Парковий період» Петра Коробчука, «Яшмове серце» Галини Яструбецької та інші. Сподіваюся, наш вибір належно оцінить і схвалить сьогоднішній доволі вибагливий читач.

Розмовляв Віктор ЯРУЧИК 

Джерело: «Волинський Монітор/Monitor Wołyński»



Wspomnienia Kraszewskiego o Wołyniu przetłumaczono na ukraiński

W tych dniach we Lwowie trwa coroczne Forum Wydawców, w którym biorą udział najlepsze wydawnictwa z Ukrainy i krajów sąsiednich. Łuckie wydawnictwo «Twerdynia» przywiozło do Lwowa aż 28 książek. Wśród nich znajduje się również nowość – «Wspomnienia z Polesia, Wołynia i Litwy» Józefa Ignacego Kraszewskiego.

O tym wydaniu i o procesie wydawniczym, opowiedział dyrektor wydawnictwa «Twerdynia», pisarz, krytyk literacki, pedagog Mykoła Martyniuk.

– Panie Mykoło, kiedy w Pana wydawnictwie pojawił się pomysł wydania Józefa Ignacego Kraszewskiego?

– Ten pomysł powstał około dwóch lat temu, kiedy przygotowywaliśmy wydanie «Kalendarza znanych i pamiętnych dat Wołynia na 2012 rok» i zwróciliśmy uwagę na rocznicę – 200 lat urodzin pisarza. Nie mogliśmy pominąć tego faktu z kilku powodów. Po pierwsze, od dawna wiemy, iż ten autor przez dłuższy czas (całych 15 lat) mieszkał i tworzył na Wołyniu. Posiadał kiedyś wsie Omelno, Gródek, Hubyn, bywał też w Gródku znajdującym się na obecnej Rówieńszczyźnie. Ponadto, sześć lat mieszkał w Żytomierzu. Po drugie, spodobało się nam również to, że Kraszewski trafił do Księgi Rekordów Guinnesa, biorąc pod uwagę ilość napisanych stron. Po trzecie, wiedzieliśmy o dwóch różnych, różniących się między sobą nawet w tytule, wydaniach unikatowej pracy o naszym regionie – wileńskim z 1840 roku «Wspomnienia z Wołynia, Polesia i Litwy» i paryskim z 1860 roku «Wspomnienia z Polesia, Wołynia i Litwy».

Wtedy już współpracowaliśmy z rówieńskim naukowcem Wołodymyrem Szabarowskim w przygotowaniu książki «Karaimi na Wołyniu. Szkic portretu tajemniczego narodu». Kiedyś, w jednej z prywatnych rozmów, przyznał się on do tego, że zajmuje się tłumaczeniem paryskiego wydania Kraszewskiego, a nieco później, pokazał fragmenty wykonanej pracy. Następnie tą pracą zainteresowaliśmy się nie tylko my, lecz też Rada ds. Działalności Wydawniczej Obwodowej Administracji Państwowej. Postanowiono więc zrealizować ten projekt. Waldemar Piasecki polecił nam uzupełnienie tekstu o dodatkowe rozdziały o Łucku, Wołyniu, Młynowie, Dubnie z pierwszego wydania «Wspomnień…». Z tym zadaniem pan Wołodymyr poradził sobie nie gorzej niż z poprzednią pracą, wykonaną na wysokim poziomie fachowym, artystycznym i estetycznym, w przeciwieństwie do analogicznego wydania kijowskiego, o wiele wcześniejszego od naszego, które jest jednak raczej technicznym i nie oddaje ducha epoki, w którym praca była tworzona.

– Nie jest to pierwsza książka «Twerdyni», która łączy kultury ukraińską i polską.

– Oczywiście, że nie pierwsza. W 2009 roku zrealizowaliśmy dwa polsko-ukraińskie projekty: dwujęzyczne wydanie «Zielony: więc jest. Polscy poeci-surrealiści», którą ułożyła dr hab. z Doniecka pani Anna Biła, i praca «Literatura ukraińska w Polsce» Wiktora Jaruczyka. Polskie zabytki na Starym Mieście zostały opisane w wydanej ostatnio książce Waldemara Piaseckiego «Spacery dawnym Łuckiem». W najbliższym czasie zaoferujemy naszym czytelnikom antologię współczesnej literatury ukraińskiej tworzonej w Polsce, pod tytułem «Zbliżeni z Ukrainą», ułożoną i uporządkowaną przez Wiktora Jaruczyka. Również planujemy wydanie przekładów polskich autorów Anny Bahrianej, ale o tym – trochę później.

– Co we «Wspomnieniach z Polesia, Wołynia i Litwy» Pana najbardziej zaskoczyło lub zadziwiło?

– We «Wspomnieniach…» Kraszewski prezentuje się nie tylko jako dokładny badacz regionu, pisarz, ale też jako grafik, co po raz kolejny zaświadcza o wielostronności twórczego geniuszu artysty. Nawiasem mówiąc, wydanie jest estetycznie ilustrowane rysunkami, inicjałami, szkicami stron tytułowych w wykonaniu autora. Oczywiście niesamowita jest również szerokość tematyczna, dokładność przetworzonego i ujawnionego materiału. Jednym słowem, płodności autora można tylko pozazdrościć.

– Książka Józefa Ignacego Kraszewskiego wybrała się na najbliższe targi książkowe Ukrainy – do Lwowa. Na jakie oceny tego wydania Pan oczekuje?

– Gdy zaczynaliśmy urzeczywistniać ten pomysł, interesowała nas przede wszystkim wysoka informacyjność książki, jej poziom estetyczny. Ucieszymy się, jeśli nasza publikacja dotrze do szerszego kręgu czytelników i miłośników historii kraju, w tym też po stronie polskiej.

– Panie Mykoło, wiem, że na Forum Wydawców we Lwowie «Twerdynia» zaprezentuje aż 28 książek. Ze względu na te osiągnięcia wydawnicze, trudno uwierzyć, że na Ukrainie branża wydawnicza zanika.

– Nikt nie powinien uważać, że zanika. To jest hipokryzja, próby przegranych, aby usprawiedliwić swoją bezczynność. Jak może zanikać branża wydawnicza, jeśli nowoczesne technologie wydawnicze pozwalają na jej szybki rozwój? Inną rzeczą jest to, że obecnie na Ukrainie można zauważyć całkowity upadek kolportażu, ponieważ funkcjonuje on w sposób niezorganizowany, wręcz sporadyczny. Właśniew tym, moim zdaniem, należałoby upatrywać korzeni zła, akurattowyraźnie hamuje rozwój dziedziny wydawniczej, powstrzymuje dynamiczność jej postępu i pełnego obrotu na rynku.

Co dotyczy ambicji, to bez nich się nie obejdziemy. Jest to motor, który napędza biznes. Ostatnio na stronie internetowej «Dniepropietrowszczyzna Literacka» w rubryce «Gdzie opublikować utwór?» odnalazłem następującą charakterystykę «Twerdyni»: «Małe wydawnictwo, chociaż dość aktywne w reklamowaniu się». Trudno się z tym nie zgodzić. Gdybyśmy posiadali odpowiedni kapitał wstępny lub inwestycje, jak niektóre znane obecnie wydawnictwa ukraińskie, być może, też moglibyśmy być liderami na rynku książki.

Relatywny sukces naszych książek polega na tym, że nigdy nie zaczynaliśmy opracowywać i poszerzać takich projektów, które byłyby nieciekawe dla nas samych. Weźmy np. przedstawione przez nas na Forum nowości, które przeszły potrójny odbiór specjalistyczny – ekspertów, jury konkursu«Koronacja Słowa»i wydawnictwa: «Ja, Mikołajek…» Zinaidy Łucenko, «Nocznica» Żanny Kujawy, «Schronisko dla prędkiego diabła» Wiaczesława Wasylczenki, «Pod murami twierdzy» mojego autorstwa, prace literaturoznawcze i krytyczne «Wiadro ambrozji» Iwana Łuczuka, «Powtarzanie przeszłego…» Jewgenija Barana, «Semiosfera Mykoły Bażana» Mykoły Kodaka, zbiory poetyckie «Epoka parkowa» Piotra Korobczuka, «Jasperowe serce» Hałyny Jastrubieckiej. Mam nadzieję, że nasz wybór będzie doceniony i zatwierdzony przez dzisiejszego, dość wybrednego czytelnika.

 Rozmawiał Wiktor JARUCZYK

// http://monitor-press.com/pl/kultura/imiona/1280-wspomnienia-kraszewskiego-o-wo-yniu-przet-umaczono-na-ukrai-ski.html
Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (16.09.2013)
Переглядів: 412 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]