Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Про автора та раритетне видання ПВД "Твердиня"
15.07.2009

"Віче-інформ"

Валентина Сидько

„Залишіть мої гріхи на моїм сумлінні",
або Як цензурували та виправляли Співачку Досвітніх Вогнів



http://www.viche.lutsk.ua/u-poperednomu-nomeri-nasha-gazeta-informuvala-chytachiv-id1705/


В рамках літературно-краєзнавчих заходів, що пройшли на Волині, громадськість області відзначила і 60-річчя  з часу створення Колодяжненського музею-садиби Косачів. Своєрідним гвіздком  Всеукраїнської наукової конференції на тему „Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка і родина Косачів в історії інтелектуальної еліти України та Волині", яка відбулася у Волинській державній обласній науковій універсальній бібліотеці, стала презентація монографії відомого українського літературознавця Григорія Аврахова „Леся Українка: проблеми текстології   та історії друку". Неоднозначну оцінку отримала книга серед делегатів та гостей конференції, і можна лишень здогадуватися, скільки списів поламають учителі-словесники, рецензенти та літературні критики, обговорюючи глибокий текстологічний аналіз дванадцятитомного видання творів Лесі Українки – ґрунтовну роботу Григорія Аврахова, яка йшла до читача понад тридцять років.
 Про автора та раритетне видання – розмова із директором видавництва „Твердиня" Миколою Мартинюком.

– Миколо Івановичу, до виходу книжки між літераторами розмножувався рукопис монографії Григорія Аврахова і вже встиг  трохи нашуміти в літературних і наукових колах. По-перше саме прізвище „Аврахов" сприймається з підвищеною увагою, по-друге його дослідження явно  розбігаються із офіційною академічною думкою. Зізнайтеся, „Твердиня", видаючи претензійну річ, не переслідувала, бува, кон'юнктурного моменту? Адже не секрет: щоб друкована продукція розійшлася – треба бодай трохи скандалу...
– Наше видавництво, беручись за монографію Аврахова, переслідувало лише одну мету: книга має право на прочитання. Нехай навіть текст спірний, суб'єктивний – у суперечках, як відомо, народжується істина. Рукопис нам запропонував директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, з котрим у нас тісні творчі стосунки. Через нього сконтактували у Києві із сином Григорія Аврахова. Відтак довідалися, що монографія його батька самвидавом гуляє Україною, сам же Григорій Герасимович дуже хворий і живе лише надією таки побачити повноправне видання „Лесі Українки..." Автор дуже хотів, щоб читач (широкий загал!) отримав змогу на конкретних прикладах пересвідчитись, як фальсифікували, безцеремонно виправляли тексти, зокрема вірші геніальної поетеси, аби пристосувати їх до усіляких владних, чиновницьких, партійних вимог. Аврахов захищає творчість Лесі Українки від невиправдано грубого втручання, повстаючи проти, за його висловом, «текстологічних війн без правил, що їм не видно кінця». У книзі подано глибокий текстологічний аналіз дванадцятитомного видання творів геніальної поетеси 1975–1979 років. Об'єктом наукової критики взято покривдження авторських текстів (найбільше – поезій): від помилкових концепцій сучасних перепублікацій класиків до незліченних помилок, фальсифікаційних лакун, невиправданих кон'юнктур. Григорій Аврахов пише: „Може небагато знайдеться поетів, які б так боляче-тяжко переживали вторгнення чужого недоумства в святая святих їх досконалих текстів і важко знайти дорівні приклади аж так неповажливого, дико байдужого ставлення до публікації літературної спадщини, як маємо це з творами Лесі Українки". І дійсно, Лесю дуже гнітило редакторське свавілля, чи видавниче недбальство. У листі до матері від 19 квітня 1912 року вона обурювалася: „Нарешті я одержала 3 книжки „Літературно-наукового вісника" і вже маю кінець „Руфіни і Прісцілли" та „Лісову пісню". Розуміється, „огорчили" мене помилки – цілі стрічки пропущені! От іще друге прокляття, але вже, здається, не професіональне, а національне, бо у людей уже се вважається не фатумом, а просто скандалом, а по-нашому, то й тут „доля" винна". А в листі до Надії Кибальчич того ж періоду читаємо: „Вісник" (Літературно-науковий, – ред.) все „виробляє" форму моїх віршованих творів, хоча я виразно просила „лишити мої гріхи на моїм сумлінні", виробляє старанно – аж до повної руїни розміру..."
Кривдна недбалість, холодне байдужжя видавців продовжують переслідувати тексти Лесі Українки і по смерті авторки. От Григорій Аврахов і присвятив частину свого життя детальному вивченню саме цієї теми в контексті Лесезнавства. Щодо самого Аврахова. Він кандидат педагогічних наук. У 50–60 роках працював у Черкаському педінституті, був деканом філологічного факультету. Був завідувачем кафедри української літератури, деканом філфаку Ніжинського педінституту, у 1971–1973 – проректор Київського інституту культури; від 1992-го – викладач літератури в Київському інституті удосконалення вчителів. За передачу до Чехословаччини фотокопії праці Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?" звільнений з посади із забороною працювати у вищих навчальних закладах, друкуватися. Було відхилено вже рекомендовану до захисту його докторську дисертацію про творчість Лесі Українки. Григорій Аврахов – редактор і автор коментарів двотомного видання „Леся Українка. Твори" (К., 1970, вступна стаття вилучена цензурою), книги „Леся Українка. Семінарій" (К., 1971). Опублікував багато статей про Лесю та її матір Олену Пчілку, досліджував творчість Старицького, Коцюбинського, Гончара, Олега Ольжича, Григора Тютюнника... Його роботи видрукувано в Чехії, Словаччині, Великій Британії. Монографія „Леся Українка: проблеми текстології та історії друку", яка побачила (нарешті!) світ у нашому видавничому домі „Твердиня", писалася в умовах жорсткої опіки КДБ, тому й ходив рукопис, як мовиться, по руках.
– Григорій Аврахов, на жаль, вже відійшов у вічність...
– Так. Але цієї заповітної книжки діждався. Син казав, що очікування (поки вона готувалася до виходу в „Твердині") надавало хворому батькові сили, тримало його на світі. Прикро, але стався саме той випадок, коли кажуть: діждався – тепер спокійно і помирати можна.
– Користуючись нагодою, скажіть кілька слів про ваше видавництво.
– „Твердині" вже п'ять років.  Наше видавництво універсальне. Співпрацюємо з авторами Волині, Львова, Чернігова, Києва, Івано-Франківська, Рівного, Острога... Друкуємо художні твори, дитячу літературу, багато історичного, наукового чтива.  Видання монографії Григорія Аврахова вважаю найзатребуванішим проектом співпраці з обласним краєзнавчим музеєм.
 Розмовляла Валентина СИДЬКО.  


Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (12.06.2012)
Переглядів: 224 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]