Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин

Як живе чи виживає книжковий ринок у Луцьку?..
29.09.2011    
    
Що робиться у Луцьку з книжковою справою?



http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/32702/

У вирі сучасного життя, коли матеріальне здебільшого домінує над духовним, а щоденні думки про ціни на продукти харчування та «комуналку» рухають життя пересічного українця, потреба читати для багатьох відходить на задній план.
Читати літературу взагалі: художню чи наукову, українсько- чи російськомовну, сучасну чи класичну. І хоча ціни на книгу ростуть і часом «кусають» споживачів, все ж хочеться вірити, що бажання читати не зникне, а зацікавленість книгою буде керувати інтересами більшості волинян та власне мешканців Луцька.

Як живе чи виживає книжковий ринок у Луцьку, і що можуть запропонувати книгарні сучасному читачу? Чи можна знайти українські та волинські книги на полицях магазинів, і чи їх кількість задовольняє читацькі апетити краян? Як виглядає читацький смак лучан та гостей обласного центру Волині з огляду на продажі видань? – відповіді на такі питання хотілося отримати, відвідуючи книжкові магазини міста.

Натомість шукаючи «своє, волинське» і, в гіршому випадку, не знаходячи його на прилавках магазинів, виникало наступне бажання: зустрітися з самими видавцями та дізнатися, чи вигідно їм взагалі опікуватися книжковим промислом.

КНИГА ДОРОЖЧАЄ, АЛЕ ЛЮДИ ЇЇ КУПУЮТЬ

 Про те, що попит на книгу є, розповідає Іван Климюк – завідуючий книгарнею «Дім книги», що поблизу Старого ринку.

 За його словами, цього року до книгарні, де він працює, почало навідуватися більше людей.«Збільшується попит, людям стає цікавіше читати», – каже він та разом із тим розповідає, що пік зацікавленості книгою припадає саме на серпень-вересень, коли учні готуються до школи. «Але це сезоном і не назвеш, бо тут нема куди діватися – дітям потрібна книжка, підручник, атлас», – продовжує Іван.

 Щодо загального попиту, то у «Домі книги» розповіли: «На кожну книжку знайдеться свій покупець». При чому почасти люди приходять до книгарні й замовляють «цікавинки» як художньої, так і навчальної літератури. Крім того, до когорти «книгоманів» належать постійні клієнти, яких заохочують знижками. А от надходження до книгарні, за словами завідувача магазину, виглядають таким чином, що художня книга з Росії домінує кількісно над українською, а тематична (медицина, юриспруденція) – навпаки. Іван проходить книжковими рядами та демонструє асортимент українських видавництв. Продавець каже, що дитячу літературу на ринку гідно представляють видавництва «Махаон», «Країна мрій» (для середнього віку), «Школа Київська». «Українські видавництва дуже популярні і, можна сказати, «круто» виступають у сегменті дитячої літератури», – резюмує продавець та додає, що українська дитяча книга не поступається російській саме в україномовному Луцьку: «Російського, можливо, назбирається одна полиця: казочок, віршиків».

 Розповів завідувач магазину і про найбільш «ходові» книги у їхньому магазині – це «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, «Століття Якова» Володимира Лиса, «Залишенець. Чорний ворон» Василя Шкляра. «Люко Дашвар гарно продається», – продовжує називати авторів завідувач книгарні, ціни у якій варіюються від 90 копійок (розмальовки) до 800 гривень. Середня ж ціна на підручник коливається у межах 50 гривень, енциклопедії – 100, «художка» – від 30 до 50 гривень.

 Іван Климюк констатує: наразі сучасна українська література є популярнішою за класичну. Перевагу клієнти магазину надають книгам Марії Матіос, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Любка Дереша.

 Про ще одну особливість сучасного відвідувача книгарень розповідає Іван: люди приходять за книгою, не знаючи, що їм потрібно у кінцевому результаті. «Говорять різне:

 – Добрий день, я хочу купити книжку в подарунок»

 – Яку?

 – Я не знаю», – цитує клієнтів продавець.

 Іван ділиться власною думкою: поки що цей бізнес не можна назвати надприбутковим: «Але якийсь певний стабільний дохід мусить бути, бо це бізнес – продажі є, значить, є дохід».

 До речі, у магазині «Дім книги» не вдалося побачити волинські видання.

 Про те, що протягом цього року спостерігається стабільний попит на книгу, розповідає Ірина – продавець магазину «Ліра», що на книжковому пасажі по вулиці Лесі Українки. Разом із тим пані Ірина зізнається, що за останні три роки клієнти довіряють їй при виборі книги. «Я їм продаю не разову книжку, не Донцову. За рахунок таких книжок, які я їм продаю, людина збільшує свою бібліотеку», – пояснює дівчина та констатує: «Раніше був великий вибір – людина могла вибрати, що їй купити. Зараз – якщо у минулому році була книга 70 гривень, то у цьому році вона вже 140. І людина думає: чи її купити чи не купити. Тому що прожитковий мінімум і зарплата залишилися ті самі». До слова, зараз вартість книги, зі слів Ірини, може сягати 2-3 тисяч гривень. Це залежить не тільки від формату і виробництва друкованої продукції, але і від закупівельних цін на неї. «Закупівельні ціни постійно змінюються у багатьох видавництв. Наприклад, ми купуємо «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гу» – там ціни «скачуть» постійно. Книжка Малковича може коштувати, наприклад, 33, потім 38, потім 43, потім знову 33. Це не від нас залежить», – каже продавець.

 Ірина, говорячи про співвідношення української та російської книги, ділиться своєю думкою з приводу загальноукраїнської ситуації з цього приводу: «На сьогоднішній день за 20 років Незалежності не перекладена вся світова література, не перекладаються Нобелівські лауреати, не перекладається Букерівська премія, а це – міжнародний рівень. Де є переклади? Немає. «Фоліо», «Книжковий клуб» – це не приклад. Найкраще перекладає на сьогоднішній день, можу вам сказати як філолог, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – без помилок стилістичних і орфографічних». Пані Ірина зазначає, що на полицях книжкових магазинів можна побачити дуже багато хороших українських авторів, але, на жаль, вони тиражуються з обмеженням – 5, 10, 15 тисяч. «Росія випускає мільйонами», – порівнює стан справ дівчина. За словами продавця, вибір російськомовної книги в Україні напряму залежить від відсутності україномовних перекладів. До того ж українські видавництва не можуть перекладати світові імена через те, що не мають авторських прав на це.

 Продавець книгарні «Ліра» розповіла, що зараз у її магазині люди цікавляться книгами Стіга Ларсона, Маріо Варгаса Льйоса, Пітера Джеймса, Людмили Уліцкої, Харукі Муракамі.

 Щодо переваг класичної літератури над сучасною, то, як було сказано, українська класика має попит через освітні програмні вимоги у школах та університетах. Сучасна література у попиті знову ж таки «підкріплена» «Залишенцем» Шкляра. «Вся сучасна література, не залежно від того, чи це українська, чи зарубіжна, вона легко читається. Практично вся. Якщо ви, наприклад, візьмете Булгакова, а потім Володимира Лиса, то вам Володимир Лис буде навіть примітивним на тлі Булгакова. Але це не означає, що він поганий письменник», – каже пані Ірина.

 Цікаво було почути, що у магазині зі 100% покупців 3% надають перевагу аудіокнигам. Аналогічна ситуація з електронною книгою, яку порівнюють з так званою «разовою». А якщо говорити про потрапляння на полиці волинських видань, то вони останнім часом не з’являлися.

 Загалом Ірина каже, що книжковий бізнес в Україні є неприбутковим: «Немає підтримки держави. Він не є розвинутим за 20 років незалежності».

 Про те, що за останній час книга надзвичайно здорожчала розповідають у книгарні «Освіта». «Ми не можемо пожалітися, що немає попиту на книгу, – каже директор магазину Оксана Грінченко. – Є. Тільки проблема у тому, що населення – не платоспроможне». Не зважаючи на це, книга може мати «космічну» ціну і у 5 тисяч гривень.

 Потішило те, що в «Освіті» кажуть: їхній магазин намагається співпрацювати з усіма українськими видавництвами через бажання, аби книга на прилавку була україномовною. Так, чи не найбільш україномовною є дитяча література. Популярністю користуються книги видавництв «Ранок», «Школа», «Пегас», «Веселка», «Країна мрій». «Навіть наші покупці звертають увагу на те, що книга повинна бути написана українською мовою», – розповідає пані Оксана, однак каже, що книгарня не відмовляється і від якісних білоруських чи російських видань. Крім того, на полицях магазину, за словами директора, представлені практично всі волинські видавництва, серед яких Волинська обласна друкарня, «Твердиня», «Надстир’я». При цьому волинською книгою люди цікавляться і купують її.

 Цікаво було почути і те, що найбільш «ходовою» книгою у магазині «Освіта» назвали вищезгаданий роман «Століття Якова» Володимира Лиса та «Залишенець. Чорний ворон» Василя Шкляра.

 Пані Оксана хоча й розповідає, що їхній магазин не є збитковим, проте зізнається: «Нам важко». Разом із тим зазначає, що підтримка з боку міської та обласної влади є. «У принципі, великі націнки на книгу робити ми не можемо, тому що для того, аби люди купували книгу, вона повинна бути трошки дешевшою».

 Кардинально протилежною виявилася ситуація у сусідньому до «Освіти» магазині «Планета». Про те, що цьогоріч попит на книгу не збільшився, розповіла його директор Катерина Кузь. Такий стан справ пов’язують із тим, що магазин у першу чергу спеціалізується на науковій літературі. Крім того, на продаж книг вплинуло і те, що цього року у вишах був менший набір студентів, ніж раніше. «Ми не бачимо нашого покупця, потенційного студента. У зв’язку з цим обсяги реалізації літератури надзвичайно зменшились», – каже директор магазину, який майже на 100% забезпечений україномовними, вітчизняними книжками.

 Говорячи про ціни, директор «Планети» зазначає, що магазин намагається утримувати вартість книг. «Сума націнок у нас не змінюється. Тобто до відпускної ціни видавництва ми прикладаємо 50%, тому що інакше ми просто не можемо вижити у нинішніх умовах», – розповідає Катерина Кузь та каже, що цього року зросли відпускні ціни видавництв по всій Україні на 80%. У магазині демонструють юридичний підручник з цивільного права України у частинах та вказують на «захмарну» ціну – 495 гривень. Крім того, на ціну підручника впливає і наклад книги. Причому, державні видавництва можуть утримувати стабільні ціни, на противагу приватним, – кажуть у магазині.

 Хоча «Планета» і магазин наукової літератури, проте Катерина Кузь запевнила – вони приділяють увагу і художній літературі, у тому числі і книгам волинських письменників. Серед «найнеобхіднішого» для освічених читачів називають і книги Марії Матіос та Василя Шкляра. «Я не скажу, що сьогодні не запитують про класиків як українських, так і зарубіжних. Але хоче наш покупець чогось свіжого, нового. І сприймає це із задоволенням», – резюмує директор книгарні.

 Попит на книгу знизився і в магазині з великим вибором художньої літератури «Книжкові барви», що у торговому центрі «Глобус». «У зв’язку з підняттям цін кількість проданих екземплярів зменшилася», – коментує ситуацію продавець Любомир Третяк. За його словами, вартість книг у цьому році зросла на 70%.

 І хоча, за словами пана Третяка, у його магазині нараховується багато російськомовних книжок, проте є майже все українське, що видається. Покупець надає перевагу українському, якщо йдеться про дитячу книжку. А серед дорослої літератури цього року покупці надають перевагу творчості українських Ліни Костенко та Василя Шкляра. Якщо говорити про класичні уподобання, то, як каже Любомир Третяк, на такі книги як «Граф Монте-Крісто» чи «Дванадцять стільців» завжди знайдеться покупець. І хоча класика не продається у великій кількості, проте у магазині вважають, що вона завжди повинна бути на полицях. Але якщо книги класиків продаються стабільно щомісяця, хоча б раз, то все «новеньке» має властивість зацікавлювати лише перший місяць.

 Серед сучасної української літератури, за словами пана Третяка, попитом користуються книги Дашвара, Жадана, Дереша, Карпи. Щодо присутності волинської книги, то у магазині «Книжкові барви» кажуть, що вони намагаються, аби волинське було в асортименті. Хоча Любомир Третяк зазначає: «Наші волинські видавництва не вміють продавати свої книжки абсолютно».

 На превеликий жаль, «Волинській правді» не вдалося отримати конкретної вичерпної відповіді на аналогічні питання у царині книжкового попиту, коли завітали до магазину «Знання». Продавці, посилаючись на зайнятість, відмовилися говорити на диктофон і озвучувати будь-які дані, які стосуються магазину

З ВІРОЮ У «СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ»

 «Кого цікавить книга, той її купить обов’язково», – каже головний редактор видавництва «Волинські старожитності» Володимир Камінський. «Той, кому потрібна специфічна література чи література краєзнавчого характеру, із задоволенням купує нашу книгу», – розповідає пан Камінський та додає: книга його видавництва не розрахована на широкого читача. А окремі книги у вказаному видавництві тиражуються мінімальними бібліографічними накладами від 100 до 200 примірників. «Для України це геть ніщо, навіть для Волині це дуже мало», – заявляє пан Камінський. Видавець наводить приклад, коли його підприємство видало наукові записки, присвячені 450-ій річниці Пересопницького Євангелія. До речі, зараз готується до друку друга частина книги.

 А от коли редактор «Волинських старожитностей» говорить про співпрацю з волинським автором, відразу задає питання: «Для кого він видається?» та риторично констатує: зараз літератор видає книгу більше для себе, ніж для широкого загалу. А якщо врахувати те, що купівельна спроможність українського читача впала, то, за словами Камінського, для попиту серед загалу волинський автор може розраховувати на «продаж» гумору, випуск нотних видань, дитячої літератури, або ексклюзиву. «Продати книгу молодого автора надзвичайно важко», – продовжує видавець та рахує на пальцях тих волинських авторів, книги яких випустив у світ. Загалом нарахував 5 авторів художньої книжки.

 Володимир Камінський додає, що наукова література таки користується популярністю як в нашій області, так і за її межами.

 Також видавець розповів, що на Волині є автори, які за власні кошти бажають надрукувати себе малими тиражами. При чому деякі з них можуть продати 200-300 примірників книжок за рік. Перш за все це стосується освітньо-методичної літератури.

 Між тим, видавець каже, що підприємство допомагає авторам здешевленням собівартості книги чи, скажімо, друкує їх з додатковим тиражуванням. За рахунок продажу додаткової кількості книжок автору і виплачуються гонорари.

 Про те, що «Терен» в основному друкує волинських авторів, розповідає очільник підприємства Андрій Криштальський. Хоча, за його словами, волинським друком цікавляться й київські замовники. «Графоманів ми не друкуємо, хоча вони часом приходять і з грошима», – відразу запевняє пан Криштальський та називає письменників, які входять у довіру редакції: Ніна Горик, Йосип Струцюк, Віктор Вербич, Олег Потурай, Євген Сверстюк. «У нашому видавництві вже добра половина спілки видалася», – каже очільник «Терену» і говорить, що вони дають дорогу у світ і молодим письменникам.

 Кажучи про співпрацю з авторами, пан Криштальський зазначає, що вона проходить у різних виявах. «Інколи ми видаємо гонорар тиражем, інколи – грошима. А інколи все обходиться без гонорару, бо самі дофінансовуємо книги. Інколи ми просто друкуємо книги і беремо на себе їх реалізацію і вже з відсотків виплачуємо авторам», – розповідає видавець та констатує: нарешті видавництва переступили той поріг, коли уже мають змогу видавати книги за власний кошт, не чекаючи клієнта з грошима. До прикладу, «Терен» уже щороку інвестує кошти у видання власних книг, враховуючи прогнози зі збуту продукції. «Книгарні торгують і у Львові, і в Тернополі, і в Рівному та Івано-Франківську», – каже видавець про просування волинської книги в Україні. Проте Андрій Криштальський розповідає, що волинську книгу «блокують» на Східній Україні, але люди все одно замовляють бажане поштою.

 До слова, у видавництві друкується менше наукової літератури, ніж художньої – лише 20%, яку, у свою чергу, ділять на таку, що заслуговує на всеукраїнський загальний рівень, та власне монографії, які науковці використовують для захисту чергового наукового ступеня.

 Згадуючи про Львівський форум видавців, директор «Терену» заявляє: на захід місцевим видавцям слід вести лише те, чим можна здивувати читача, що цікаве для всієї України. «Ми у першу чергу везли туди книжки про УПА та Національно-визвольний рух, про Голодомор, адже патріотична література є одним із наших напрямків».

 Власне, цього року успішними для «Терену» стала книга «Ніл Хасевич. Воїн. Митець. Легенда», серія «Озброєні честю», в якій публікуються спогади ветеранів УПА, книги Євгена Сверстюка.

 На думку директора «Терену», в Україні міцніють видавництва і розширюється книжкова мережа, а люди поступово вкладають у цю справу гроші.

 Думку про те, що у Луцьку видавці спрямовують свою увагу на волинських читачів та власне волинських авторів, продовжує очільник «Твердині» Микола Мартинюк та називає імена Володимира Лиса, Надії Гуменюк, Віктора Вербича, Петра Коробчука, Василя Слапчука. «Список доволі-таки довгий, можу когось і забути», – зізнається пан Мартинюк. Разом із тим до волинської «Твердині» звертаються і письменники з інших областей – для забезпечення втраченого зв’язку між регіонами – Чернігова, Харкова, Донецька, Києва, Івано-Франківська, Львова.

 Микола Мартинюк каже, що наразі Україні книговидавничій не вистачає інформативності – аби про видавничий продукт знали у найвіддаленіших куточках країни, аби звідти потім йшли замовлення від читачів. А звідси – і швидшими темпами відбувався б оборот і повернення коштів видавництву. Така думка повертає у буденну реальність – наразі книжка для видавця довго окупляється. Тиражі «розбивають» на частини, бо відразу складно все продати, а обігові кошти вкласти в цілому є дуже ризиковано.

 На відміну від попереднього співрозмовника, пан Мартинюк каже, що у їхньому видавництві наукова книга переважає над художньою. «Ми намагаємося робити моніторинг того, що сьогодні потребує ринок, і тому переважає саме наукова література», – пояснює видавець.

 Повертаючись до «художки», Микола Мартинюк розповів, що для «Твердині» на Львівському книжковому форумі успішним виявилася збірка Степана Процюка «Тіні з’являються на світанку», публіцистика Олександра Ірванця, твори Надії Гуменюк та Володимира Лиса.

 Про те, що авторам платять гонорари, розповідають і у «Твердині». «У принципі, наша співпраця має кілька видозмін, – пояснює пан Мартинюк. – Якщо, скажімо, книга – завідомо успішна і якщо вона нам цікава, то її видаємо за власний кошт і виплачуємо гонорари. Якщо ми не впевнені в успіху книги, але маємо певний інтерес щодо того чи іншого проекту, тоді ми робимо спільний вклад у видання книги». Разом із тим директор видавництва каже, що підприємство не може відмовлятися від менш успішних проектів, коли замовник готовий платити за друк, адже йдеться про фінансове здоров’я у бізнесі. Також Микола Мартинюк каже, що книга часом приносить менший відсоток доходу для видавництва, ніж поліграфічний друк. Але очільник «Твердині» також говорить, що отримані кошти вкладаються у подальшому у друк книг.


ВЛАДА ЗАПЕВНЯЄ: КНИГУ НА ВОЛИНІ ПІДТРИМУЮТЬ

 Про те, що на Волині, як і у минулому році, діє програма економічної підтримки книговидавничої справи, розповідають у Волинській облдержадміністрації. За словами заступника начальника головного управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю ВОДА Віри Фамуляк-Зелінської, у цьому році на книговидання в області було заплановано витратити 960 тисяч гривень – ця сума з обласного бюджету передбачає не тільки видання книги, але й організацію різноманітних заходів (конкурси на визначення кращих книг і авторів на Волині; творчі зустрічі письменників з колегами по перу із сусідніх країн; виставки, форуми). Для порівняння: минулого року на книговидавництво в області було виділено 750 тисяч гривень. «Ми готуємо проект наступної програми і сподіваємося, що ця цифра знову зросте, – каже обласний посадовець та додає: Аналогічна картина з підтримки місцевої книги спостерігається не у всіх областях. Бувають регіони, у яких кілька років влада взагалі не опікується книжковим життям. Хоча є й області, на які Волині треба «рівнятися», як-от Івано-Франківська».

 Власне, підтримка книг волинських авторів проходить на рівні експертної ради з питань видавничої справи, яка розглядає заяви авторів і макети книг. До речі, саме вчора у стінах облдержадміністрації і відбулося заплановане засідання цієї ради вдруге у цьому році – першого разу рада отримала 74 заяви авторів, з них було підтримано 43 автори та профінансовано книг на 450 тисяч гривень. «Ми підтримуємо ті книги, які є цікавими для наших бібліотек, – каже пані Фамуляк-Зелінська та уточнює: Бюджетні гроші ідуть на підтримку художньої літератури. При цьому 60% профінансованих книг потрапляють саме у бібліотеки. Чиновник нагадує прізвища попередніх переможців конкурсу, серед яких Віктор Вербич, Сергій Коломієць, Олена Криштальська, Володимир Лис, Надія Гуменюк, Василь Слапчук, Йосип Струцюк. «Суми різні, тиражі різні – когось ми підтримуємо більшим накладом, когось – меншим», – пояснюють в управлінні внутрішньої політики. До речі, найбільшу суму обласних коштів було виділено на книгу «Україна та Литва у 14-16 столітті» (40 тисяч гривень), 1-й том «Вибраного» Василя Гея (понад 25 тисяч гривень).

 Разом із тим на рівні області підтримується історично-краєзнавча література (зокрема, згадувана книга «Ніл Хасевич. Воїн. Митець. Легенда», яка, до речі, вже користується популярністю не тільки у Львові, але й у Києві), дитяча книга, яка є цього року у пріоритеті (у квітні видавнича рада вже підтримувала книгу Івана Чернецького «Якого кольору вітер», Нати Гранич «Срібна дівчинка»), книги молодих поеток (Олена Харитонюк та Діана Нагірна).

 Повертаючись до теми фінансування волинської книги, обласний чиновник запевнила: у владних кабінетах готується проект програми з підтримки книговидавництва на наступний період. При цьому і суми на втілення програми у життя будуть передбачатися більші, ніж попередні.

Назар Вальчук
Категорія: Новини з новин | Додав: Dyrektor (11.06.2012)
Переглядів: 347 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]