19.09.2012                           

Петро Коробчук: за прикладом Миколи Бажана

http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/44183/

У волинському видавництві «Твердиня» побачила світ «Архівотека, або Книжечка для себе» – чергова збірка поезії Петра Коробчука. Повідомляє «Волинська правда».

 Однак у ній – не тексти, датовані 2012-м, а вірші, написані впродовж 1972 – 2000 років. Тим не менше, ця надзвичайно енергетична книга дала можливість  відстежити  творчу еволюцію яскравого поета й отримала цілий ряд позитивних відгуків під час недавнього ХІХ Міжнародного видавничого форуму у Львові.

 У передмові до «Архівотеки» автор зізнається, що ідея видати книгу у такому форматі жевріла давно, однак «останньою краплею»  стала книга вибраних творів Миколи Бажана «Політ крізь бурю» (Київ: Криниця, 2002)», до якої ввійшли й раніше не публіковані тексти з рукописної збірки «Контрасти настрою».  І як результат – маємо нагоду вкотре переконатися, наскільки цікаво  творив Петро Коробчук у період юності, як видозмінювався його стиль у відповідності з прожити і пережитим.  Правда, можна щиро пожалкувати, що поет у  листопаді 2011 року  в Луцькому парку імені Лесі Українки спалив майже всі попередні рукописи. «Все, що не ввійшло в «Архівотеку», – пішло з димом», – констатує він.

 У книзі – намистини ліричних шедеврів із глибинним філософським підтекстом  та такою органічною  і водночас несподіваною метафорикою. Як, скажімо,  «Я на зеленому органі/ Зіграю біль і крик душі,/ А ви в моє німе кохання /Впишіть слова./ Слова впишіть» (1972); «У матері серце маленьке,/ трохи за сонце більше./ У матері доля нелегка,/ а скроні за сніг біліші» (1976); «Там,/ де пісня зродилася з тиш/ і болить в найтихішій із тиші – /зрозуміємо, що таке вірші,/ зрозумію, що таке вірш/ серцем» (1984)…

 Поет, налаштовуючи серце на мелодію тисячоліть, вертає словом у буття тих, хто не може згаснути на українському духовному небосхилі. Як у поемі-концерті «Максим Березовський». А ще в нього – цілий ряд текстів, які засвідчують творчу зрідненість із митцями: Клавою Корецькою, Миколою Кумановським, Іриною Жиленко, Леонідом Кисельовим, Степаном Руданським.  Варто наголосити, що автор  «Архівотеки»  віддає  й данину своєму фаху музиканта, адже  десятки віршів, які буквально просяться стати піснями. Зрештою, вся книга ще раз переконлива засвідчується неординарність таланту Петра Коробчука.

 
Джерело: «Волинська правда».