| Головна » Статті » Новини з новин » Новини з новин |
Інформація про монографію Валентини Савчук “Доля листів Лесі Українки”
24.02.2012
"Високий замок" Тетяна КОСТЕНКО Радянська цензура «пройшлася» по листуванню Лесі Українки  http://www.wz.lviv.ua/articles/103851 Життя і творчість Лесі Українки (1871-1913 рр.) активно досліджують сучасні літературознавці. Помітним внеском у лесезнавство є монографія Валентини Савчук "Доля листів Лесі Українки” (видавництво «Твердиня», Луцьк). За останніми дослідженнями, поетеса листувалася з 80 адресатами. Велика частина листів втрачена через лихоліття двох світових воєн, під час яких родина Косачів зазнала великих поневірянь, а також людську недбалість і байдужість. Трагічна доля спіткала листи Лесі Українки до чоловіка Климента Квітки. Їх збереглося лише десять, а мало б бути набагато більше: подружжю часто доводилося розлучатися. Климент Квітка строго дотримувався заповіту Лесі Українки: ні в якому разі не друкувати її листів особистого характеру. Невідома доля листів поетеси до близької їй людини, Сергія Мержинського. Втрачені листи до Василя Сімовича, Володимира Винниченка... Вибірково збережене листування з Агатангелом Кримським, Борисом Грінченком... Майже не збереглися листи адресатів до Лесі Українки. Дотепер тривають пошуки архіву письменниці. Частину своїх рукописів Леся Українка віддала на збереження сестрі Ользі Косач-Кривинюк, яка стала найскрупульознішим її бібліографом. У Нью-Йорку 1979 р. надрукована раритетна праця Ольги Косач-Кривинюк "Леся Українка. Хронологія життя і творчости”. У ній використано 700 листів письменниці, понад 200 з яких друкувалися вперше. Найбільша збірка листів поетеси (понад 700) зберігається у відділі рукописних фондів та текстології Інституту української літератури імені Т. Шевченка НАН України - у фонді Лесі Українки. За життя Лесі Українки 1911 р. відбулася публікація трьох її листів. Згодом окремі листи друкувалися в різних виданнях. До 25-ї річниці з дня смерті поетеси у Львові 1938 року вийшла друком книга В. Сімовича "Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм з додатком листів Олени Пчілки та власних споминів про побут Лесі Українки в Чернівцях”. У Львові на той час зберігалася велика колекція кореспонденцій письменниці у фондах Івана Франка і Михайла Павлика. Цікавий факт: вперше вибрані листи поетеси в кількості 104 було видано у Москві 1950 р. в російському перекладі. У післявоєнний час у радянській Україні листи Лесі Українки друкувалися тричі — 1956-го, 1965-го і 1975-1979-х років. Дослідниця Валентина Савчук детально вивчила рукописи листів Лесі Українки. Її висновки невтішні: у виданні 1975-1979 виявлено 44 копюри, які позначаються в листах трьома крапками у квадратних дужках... Вилучені з текстів уривки стосувалися суспільно-політичних поглядів поетеси, зокрема трактування українського національного питання, висловів щодо росіян і їх культурних діячів, згадки про "ворогів народу” Грушевського, Єфремова... В листі до брата Михайла пропущено рядок "Ще не вмерла Україна”... Ще за життя Леся Українка потерпала від цензури, адже творила в колоніальних умовах Російської імперії. Тому часто свої твори друкувала за кордоном. Під контролем була і приватна кореспонденція. Особливо жорсткою була радянська цензура. Творчість Лесі Українки використовувалася як ідеологічна зброя. В закритих для дослідників спецфондах зберігалися заборонені для друку твори і листи, що не відповідали ідеологічним критеріям. У листуванні письменниці також було вилучено фрагменти листів, що стосувалися сімейних взаємин родини Косачів, хвороби Лесі Українки і методів її лікування. | |
| Переглядів: 1104 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |