Головна » Статті » Досьє » Досьє

Автори ПВД "Твердиня": Микола Пилипович КОДАК

                

          Микола Пилипович КОДАК

Микола Пилипович КОДАК (псевдонім – Микола Русенко) – доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури НАН України – відомий літературознавець, фахівець з теорії та історії літератури; книгознавець, культуролог, критик.

Народився 30 листопада 1946 р. в с. Тишківка Златопільського району Черкаської області (нині – Новомиргородський район Кіровоградської області). Помер 18 травня 2014 р. в Києві. Похований на Байковому цвинтарі (колумбарій № 1).

Закінчив восьмирічну школу-інтернат у Златополі, відтак – три класи школи-інтернату в Кіровограді, отримав золоту медаль. 1965 р. вступив на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту імені О. Пушкіна, який закінчив 1969 р. з відзнакою.

                                                        

З 1969 до 1972 рр. працював (з перервою на службу в армії) асистентом кафедри української літератури цього ж інституту.

  

1969–1970 рр. служив у лавах радянської армії у Вітебську, останні місяці дослужував на офіцерських курсах в Іваново.

                                                         

1972–1974 рр. закінчив  аспірантуру при Інституті літератури АН УРСР.

З 1974 р. працював в. о. молодшого наукового співробітника відділу української радянської літератури Інституту літератури АН УРСР.

1975 року одружився на дочці кадрового офіцера, математикові за освітою Ларисі Свиридівні Симоненко.

     

1977 р. захистив кандидатську дисертацію «Проблемы психологического анализа в современной советской литературе и роман-дилогия Ирины Вильде «Сестры Речинские», написанням якої керував Леонід Новиченко.

1977–1981 рр. працював науковим співробітником-консультантом сектору суспільних наук Президії Академії наук УРСР.

1981–1987 рр. завідував відділом книгознавства Центральної наукової бібліотеки АН УРСР.

З червня 1987 до 1991 рр. працював завідувачем відділу наукової інформації з суспільних наук АН УРСР.

1991–1992 рр. – старший науковий співробітник відділу політичної інформації, а відтак завідувач сектору суспільно-політичних рухів на Україні Інституту соціології Академії наук України.

                                                                        

З 1992 до 2014 рр. працює в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка спочатку старшим науковим співробітником відділу нової української літератури, з 1996 р. – старшим, а з 1997 р.  (після захисту докторської дисертації) – провідним науковим співробітником відділу теорії літератури.

1997 р. захистив докторську дисертацію на тему «Авторська свідомість письменника і поетика української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.» (останню з фактично трьох написаних; перша – «Время. Произведение. Книга.»)

2004 р. вийшов на пенсію, рік потратив на лікування, а 2005 р. знову повернувся в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України на посаду провідного наукового співробітника, на якій пропрацював до останніх днів.

                        

Виховав когорту науковців-теоретиків, найвідоміші серед яких – Юрій Тимошенко (м. Черкаси), Олексій Кіскін, Тетяна Білоброва (м. Ізмаїл), Олена Ляшенко (м. Київ), Юрій Клим’юк (м. Чернівці) та ін.

1979 р. був удостоєний медалі АН УРСР та премії для молодих учених.

2007 р. став лауреатом літературної премії ім. Сергія Єфремова (Інститут літератури НАН України).

За видатні досягнення в галузі освіти на честь 60-річного ювілею отримав звання та диплом Почесного професора Ізмаїльського державного педагогічного інституту.

Автор наукових книг: «Психологізм соціальної прози» (1980); «Время. Произведение. Книга.» (1987); «Поетика як система» (1988, 2010); «Траєкторія баладного трагізму. Динаміка жанру: 20–30-ті роки» (1999); «Авторська свідомість і класична поетика» (2006, 2014); «Микола Хвильовий як митець-психолог» (2008); «Огром Євгена Плужника-поета» (2008); «Драматика Миколи Куліша («Патетична соната»)» (2011), «Поетика Олеся Гончара-романіста» (2012), «Семіосфера Миколи Бажана: роздуми над творчістю Майстра» (2013); у співавторстві: «Сучасна українська лірика: процеси оновлення поетичних форм» (1982); «Бытие книги» (1991); «Культура українського народу» (1994).

2012 року видав єдину поетичну  збірку  «Сонети».

Написав й опублікував ряд літературно-критичних статей про творчість Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Стефаника, В. Сосюри, М. Бажана, І. Багряного, В. Стуса, В. Базилевського, А. Дімарова, В. Слапчука, О. Шарварка, П. Коробчука та ін.

З 2003 р. важко хворів, але продовжував працювати, підготувавши й видавши у співпраці з ПВД «Твердиня» (м. Луцьк) сім книг.

       

Опубліковано на умовах ліцензії CC BY-SA, https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/deed.uk

 

Див. також: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кодак_Микола_Пилипович

Категорія: Досьє | Додав: Dyrektor (13.06.2014)
Переглядів: 701 | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]