У дослідницькій парадигмі етнолінгвістики особливе місце відводиться народній фразеології, вивчення якої потребує активізації, оскільки вона є засобом відображення в мові національної специфіки, носієм елементів, що у значній різноманітності і повноті характеризують етнічну картину світу [2, с. 52]. Народні фразеологізми часто виступають носіями «незафіксованої історії» етносу (Х. Касарес). Виразну групу фразем утворюють одиниці, прототипи яких функціонували в обрядовій стихії як формули вербальної магії. Обрядова комунікація найчастіше поєднувала компоненти вербальні й невербальні. Виникнення багатьох вербальних формул, що часто супроводжують певні народні ритуали, ґрунтується на великій вірі у магічність слова і вислову [11, с. 6]. Адже для первісної людини, як зазначає М. Возняк, “кожне слово було живим проблиском думки, почування, висловом того враження, котре викликали предмети та явища” [2, с. 52]. Словесний (вербальний) текст був невіддільною структурною одиницею в обряді – архаїчному синкретичногому дійстві, вербальна магія в багатьох аспектах поєднувалася з дієвою (предметною) [6, с. 284]. Структура обряду організовується як своєрідна вербально-предметно-акціональна тріада (хоч інколи вона редукується до словесно-акціональної діади). Таким чином, вербальний обряд являє собою “мову-дію”, що супроводжується реквізитами (предметами) [7, с. 9-10]. Уся прагматика вербальних обрядів зосереджувалася у відповідних сакральних текстах. Тексти вербальної магії мають визначену структурну організацію, яка детермінується прагматикою обрядової відправи, свою поетичну орнаментику. Проте, як зазначає А. Темченко, “якими б майстерними не були форми передачі думки, вони не мають самостійного художнього завдання, а підпорядковуються загальній ідеї виголошення тексту” [8, с. 11-12]. Мова в обрядах вербальної магії виступає найголовнішим інструментом. За її допомогою відбувається структурування соціального простору у потрібному для виконавця обряду вигляді. Він може перетворити його на безпечну територію (для себе (апотропеї) чи для когось (благопобажання), або ж наділити його атрибутами ворожості й загрозливості (для когось (магічні волюнтативи) чи для себе (клятва – при умові порушення даного слова).

Значна частина вербальних магічних формул (далі – ОФ) закріпилася у ролі фразем сучасної літературної мови.

Серед багатого інструментарію вербальної магії наявні обрядові побажання. Прагматична природа відповідних фольклорних текстів, що стали базою для побажань аналізованих фразем, втілюється в жанровій функціональній моделі – “словами викликати потрібні дії, нав’язати комусь (іншим людям, істотам, природі) свою волю” [4, с. 10-11]. Цю ж прагматику “успадкували” і фраземи-побажання. Належність прототипів до форм оказіонального фольклору детермінувала специфіку семантики ОФ, утворених на їхній основі. ОФ до одиниць експресивних, глибоко занурених у народну культуру. Їхня формально-семантична організація демонструє багаторівневий характер. Будучи результатом архаїчного осмислення навколишнього світу і репрезентованими через етап обрядового дискурсу, такі одиниці втілюють архетипні смисли, несуть первісні вірування, закодовані у закам’янілих формулах, що згодом трансформувались у фраземи.

У медійних текстах аналізовані ОФ можуть використовуватися по-різному: як у заголовку, так і безпосередньо в самому тексті. Виявлений матеріал засвідчує часте використання ОФ у структурі заголовків: Боже храни Інститут журналістики! Як зіркові випускники святкували ювілей альма-матер (http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1449488); "Регіональне" нахабство. Боже, нас борони з ним звикнутись! (http://www.pravda.com.ua/columns/2013/02/25/6984270/); Бог у поміч тобі, лікарю! Родинa Єсаулових (http://www.vechirka.uafor.net/society/medicine/2306153503.php);  Лавринович б’є себе в груди: Їй Богу, жоден червоний прапор не розгортався (http://www.gart.org.ua/?lang=ua&page_id=2&news_type=1&element_id=32770).

Водночас заголовок може складатися лише із ОФ: Боже мій, Боже (http://gazeta.ua/articles/zhezhera/_bozhe-mij-bozhe/403398); Хай допомагає нам Бог! (http://lvivexpres.com/main/2012/01/05/704); "Господь з Тобою" (http://www.dds.edu.ua/ua/articles/2/duhovna-svitlytsa/homilies/marian-homilies/1008-god-with-you.html). Залежно від авторських інтенцій та сама одиниця може виступати у заголовку і як самостійна, і як складник ширшої структури: У добрий час! (http://zhgazeta.at.ua/news/u_dobrij_chas/2012-06-15-51) // У добрий час, на щедрий урожай! (http://zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=4766:2012-04-12-16-06-56&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63). Також ОФ можуть виступати назвами рубрик: Нехай Бог боронить! (http://archive.wz.lviv.ua/articles/31505).

Вживаючись безпосередньо в тексті, ОФ часто несуть оцінку сказаного: Люди тішились, коли Марійка завагітніла. Бо таку біду вони пережили – нехай Бог боронить (http://www.0352.com.ua/article/281587). Поряд з цим ОФ використовуються для передачі особливостей мовлення персонажів (для їх мовної характеристики): Бісова тварюко, вчора не наїлася? А щоб тебе трясця взяла! А щоб тобі роги повикручувало! А щоб тобі... (http://www.tviybiznes.com/main/prnews/178993).

Специфіка стилістичної маркованості таких одиниць детермінована характером прототипу. Благопобажання конотовані позитивно, а прокльони  негативно: Многая літа, Святійший Владико! Патріарху Філарету – многая літа! (http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/47971caf22d2a/); Ні пуху, ні пера! (http://www.hunt-fish.com.ua/article.htm?ident=7660490ee86861b) // А я й собi «по-городському» зацвенькав. Лихий попутав, бий його коцюба! (http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/72456/). Цей факт відображає структурну організацію функціонально-семантичного поля оцінки в публіцистичних текстах [5].

Відповідно до загальних тенденцій, ОФ можуть зазнавати трансформації. Виявлено випадки, коли ця операція здійснюється у звичайний спосіб (зміни відбуваються у плані вираження): Головне – щоб не відсох язик (http://www.umoloda.kiev.ua/number/84/113/2415/) // пор.: щоб (бодай) язик відсох (усох) кому, щоб (бодай) язики повідсихали (ФСУМ, с. 976). Водночас трансформація може відбуватися і без такої зміни, коли семантично актуалізується буквальний зміст плану вираження одиниці: Щоб я так жив. Працівники «ЄРЦ» мають пільги на квартплату (http://pravda.if.ua/news-35762.html) // пор.: щоб я так жив! – “Ужито для запевнення в чому-небудь, підтвердження чогось” (Фр.Лук., с. 461).

У текстах мас-медіа використовуються також прокльони, що словниками не зафіксовані як фраземи: А щоб тебе качка копнула! (http://archive.wz.lviv.ua/articles/89548). Особливою алюзійністю наділені своєрідні прокльони радянського часу: Щоб ти жив на одну зарплату: прокльони і прокляття як різновид усної народної творчості (http://www.chasipodii.net/article/10430/).

Функціонують в текстах мас-медіа і фраземи, план вираження яких являє собою опис вербального магічного обряду: І з почуттям глибокого внутрішнього задоволення посилати до бісової матері продажну українську міліцію, оскільки Інтерпол не застосовує санкцій до осіб, яких переслідують на батьківщині з політичних мотивів (http://www.wz.lviv.ua/ukraine/121506).

Таким чином, серед мовних засобів, що функціонують у медійних текстах, наявні фраземи, прототипами для яких стали формули вербальної магії. Вербальний обряд являє собою “мову-дію” (тобто магічна сила – згідно з архаїчними віруваннями – такого обряду зосереджується у певній вербальній формулі). ОФ в мас-медійних текстах найчастіше використовуються в заголовках. Часто вони несуть оцінку сказаного і виступають засобами мовної характеристики персонажів. Вектор конотації (позитивна чи негативна) детермінується характером прототипу ОФ. Аналізовані одиниці підлягають дії прийому трансформації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Возняк М. С. Історія української літератури. У 2 книгах: Навч. вид. – Вид. 2-ге, перероб. Кн. 1. – Львів: Світ, 1992. – 696 с.
2. Кононенко В. Етнологічні засади вивчення української мови // Українська мова в освіті. – Івано-Франківськ : Плай», 2000. – С. 43-56.
3. Марченко Г. В. Обрядові побажання: структура і семантика тексту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.07 “Фольклористика” [Електронний ресурс] / Г.В. Марченко. – К., 2003. – 19 с. – Режим доступу : http://librar.org.ua/sections_load.php?s=philology&id=2251&start=1

5. Онищенко І. В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та інформаційних текстах : авт
6. Васильченко В. Відображення українськими фраземами шлюбнообрядової архетипної опозиції “згода/відмова” // Лінгвістика: Збірник наукових праць. – Луганськ, ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”. – 2008. – № 2 (14)  – С. 73-82.
5. ореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” [Електронний ресурс] / І. В. Онищенко. – Д., 2004. – 20 с. – Режим доступу : http://disser.com.ua/contents/3968.html

6. Петренко О. Р. Найголовніші особливості мови українських колядок як сакральних текстів / О. Р. Петренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. –. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – 2011. – Т. 24 (63). – № 1. – Ч. 1. – С. 284–288.
7. Соляр О. А. Українські народні замовляння: питання походження і поетики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.07 “Фольклористика” [Електронний ресурс] / О. А. Соляр. – Л., 2005. – 16 с. –  Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2005/05soappp.zip
8. Темченко А. І. Українські лікувальні замовляння: вербально-акціональні універсалії, символіка та семантика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.05 “Етнологія” [Електронний ресурс] / А. І. Темченко. – К., 2003. – 17 с. – Режим доступу : http://disser.com.ua/contents/6452.html
9. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 262 с.
10.  Українські приказки, прислів’я і таке інше. Уклав М. 25 / Упоряд., приміт. та вступна ст. М. М. Пазяка. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.
11. Філіпчук М. В. Етносимволіка мовних одиниць в українському обрядовому дискурсі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / М. В. Філіпчук. – К., 2007. – 20 с.
12. Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. – К., Наук. думка, 1993. – 980 с.

1. Чубинський П. Мудрість віків: українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: У 2 кн. – К.: Мистецтво, 1995. – Кн. 2. – 224 с.