|
Фауст, Сільвер, Вінні-Пух Одвічний шлях до досконалості («Фауст») Людина – це посудина з добром і злом. Їхня постійна боротьба – «перпетуум мобіле» для людства. Цей «вічний двигун» відкриває істини, досі не видимі. Завдяки чому людина й стає людиною. Цю думку запропонував нам Ґете. Фауст несе в собі творче начало, демонструє прагнення до прекрасного. Він цілеспрямований, жадає вийти за межі, запропоновані світом, готовий долати перешкоди, щоб знайти гармонію. Пошук цей не припиняється. Щоб продовжити життя, він платить високу ціну, однак мета не менше висока: він хоче пізнати світ. Але не тільки для себе. Він прагне допомогти решті подолати недосконалість світу. Мефістофель же – джер ... Читати далі » |
|
Гамлет, Квазімодо та інші Звичайно ж бути! («Гамлет») «Чи бути, чи не бути – ось питання». Уже через цю фразу варто було б написати «Гамлета». Принц Данський – «вічний образ» великого індивідуаліста («згасання» епохи Відродження багате на них (Дон Кіхот, Дон Жуан, Фауст). У них вирують великі пристрасті, палає ренесансна ідея безмежного розвитку особистості. Гамлет – людина, що копирсається в собі. Це паралізує в ньому здатність до дії: незважаючи на скоєні ним убивства (Полоній, Лаерт, Клавдій), Гамлет відтягує помсту, що характеризує його як бездіяльного (хоча Б. Шоу пояснював це «несвідомим опором варварському закону родової помсти»). Він розуміє: зло панує у ... Читати далі » |
|
Незміряні світи Боккаччо й Данте Талановитий «під дих» церкві («Декамерон») Ця книга – головна у Боккаччо. Сплав традицій, що панували у французькій куртуазній літературі, з тосканською народною прозою та фольклором. Після цього експерименту італійська проза піднялася у своєму розвитку на новий щабель. У XIV ст. книга виходить французькою та англійською. Сюжети Боккаччо використовують Шекспір, Кітс, Перро. Література інших країн теж запозичила сюжети з «Декамерона», часто переробляючи їх «у дусі національних традицій». У «Декамероні» панує дух вільнодумства, відкидається аскетична мораль, звучить критика церкви і життєствердний гумор. Еротичні картинки додають пікантності: адже розповід ... Читати далі » |
|
Феєрія Форуму, або Ельдорадо[1]
«Читання – це чудовий шанс стати людиною» © «Письменництво – це мандрівка чужими душами» © «Цікава книга – як трясовина. Ступи – й над головою тільки забулькоче» © Життя продовжується. Це найкраща новина за останні місяці. Як і ХХІ Львівський форум видавців. Цього року погода розкошувала. Ніби хотіла компенсувати тривожні настрої через події на Сході. Два моїх форумних дні Світило лагідно світило. Дощ узяв гросмейстерську паузу. Транспорт майже впорувався з моїми бажаннями. Піца, вино й морозиво балували смаком. Люди відповідал ... Читати далі » |
|
Провідна зоря і вічно юна казка Замість преамбули Література – це розповідь людини про людину і для людини. Тому вона й така. Іноді весела, іноді сумна, іноді... Втім, найголовнішого у неї не відняти. Вона змушує думати. «Змушує» – це, звичайно ж, метафора. Але як не піддатися цьому «прекрасному насильству»? Текст талановитого письменника обов’язково зробить з нами це. Але ми тільки скажемо «спасибі». Бо побачимо в ньому те, чого ніколи не було; те, чого немає; те, чого, ніколи не буде. Але те, – що могло б бути. І це «могло б» знову створить Homo sapiens. І вона почне шукати «те, що могло б бути». І, дасть Бог, знайде... ... Читати далі » |
|
Пcихологія успіху Найголовнішою і єдиною перешкодою на шляху до будь-якої мети, на думку психологів є, відчуття, що ця дорога буде дуже складною, а сама мрія – нездійсненною. Однак вихід з такого становища бачать автори книги «Десять найдурніших помилок, які роблять люди» Артур Фріман та Роуз Девульф: «Щоб уникнути цього, думайте лише про перші кроки до мети, залишивши на певний час поза увагою все решту. Якщо ви стоїте на тротуарі перед будівлею, у якій немає ліфта, а вам потрібно потрапити в офіс на третьому поверсі, то що ви шукаєте? Ви кажете, сходи? Абсолютно правильно. Звісно, найлегший шлях до офісу – здійняти крила і залетіти туди через вікно, але замість порожніх мрій значно притомніший вигляд має ідея знайти сходи й піднятися крок за кроком на третій поверх. Те ж саме і пр ... Читати далі » |
|
Дзвіниця у кожного своя, адже для людини, яка вважає себе поляком («Jestem Polak!»), Іван Сусанін ніколи не буде героєм Роман «Залишенець. Чорний Ворон» (2009) Василя Шкляра одразу поставив його головного героя (у свідомості тих, хто прочитав твір і зрозумів його) в один ряд з Вільямом Уоллесом (Шотландія), Стеном Стуре (Швеція), Яном Жижкою (Чехія), Жанною д’Арк (Франція) та ін. Бо Чорний Ворон узявся за зброю, щоб захистити своє. Свою землю, свою Батьківщину, свій звичний світ. Коли приходить чужинець, забирає у тебе все, опоганює твої святині й диктує, як тобі жити, кожен, хто цінує свободу і вважає себе людиною, не погодиться. І ... Читати далі » |
|
А ще з людського існування можна приготувати рагу ...1977 року з’являється друге видання роману Джона Фаулза «Волхв», дещо підправлене та змінене, а також – з доданою передмовою автора. Критики оцінили його по-різному. Роман і «незрозумілий», і «винахідливий», «парадоксальний» і «химерний», «ускладнений» і «суперечливий», «символічний» і «містичний». Зате читачі відгукнулися гаряче... 50-ті роки ХХ ст. Ніколас Ерфе, оксфордський випускник, живе без мети, ненавидить сучасність. Зустрічає в Англії дівчину-стюардесу з Австралії Алісон. Спалахує до неї коханням, але не наважується зізнатися в цьому. І біжить від буденності ... Читати далі » |
|
Таємниці українських прізвищ (деякі питання історії назв на -ськ-, -ов-/-ев- та -ин-) Незважаючи на те, що за вікном ХХІ століття, багато стереотипів минулого вперто продовжують жити у свідомості членів нашого суспільства, які «чули дзвін, та не знають, де він». Значна кількість таких стереотипів пов’язана з питаннями культури та історії української мови. Спробуємо поглянути на деякі (заяложені) з них свіжим неупередженим оком. Якщо в будь-який час, у будь-якому місці України зупинити на вулиці будь-кого і поставити перед ним нескладне питання, – до якої національності належать люди, що мають прізвища на -енк-о-, -ськ-ий/-цьк-ий/ -зьк-ий, -ов-/-е ... Читати далі » |
|
«Яка людина, така в неї й мова», або Звідки береться грамотність Жодного дня в нашому житті не буває без мови. Вона звучить в нас i поза нами, вона нас вихваляє й ображає, лікує й нищить. Вона – той надійний i досконалий ланцюг, що єднає нашу свідомість із довколишнім світом. Вона – той мікроскоп, що вивчає навколишній світ, досліджує й дає потрібні для нашого повнокровного спілкування назви всьому, що нас оточує. Вона – це той вправний пензель, що витворює мистецькі шедеври від анекдоту чи пісні до шедеврального роману чи закону державного. Вона – та неосяжна скарбниця історії народної, криниця, що живить поступ цивілізації i той ґрунт, на якому постає безсмертна національна культура.
|